7А українська література

 Любі учні, онлайн уроки будуть проходити за цим посиланням

https://meet.google.com/vpp-ewor-agi 

Успіхів вам!

08 ТРАВНЯ

ЗАПРОШУЮ НА 4 ОНЛАЙН УРОК ЗА ПОСИЛАННЯМ

https://meet.google.com/ngb-hjya-sxc

23.02.2023

Образи Остапа та Соломії – образи борців за волю і щастя

(за повістю М. М. Коцюбинського «Дорогою ціною»)

 

— Краса почуттів, відображена в досконалому художньому слові, дарує читачеві естетичну насолоду. Ознайомлюючись із твором М. Коцюбинського, ми глибоко сприймаємо те, що відбувається з героями, вболіваємо за їхню долю, радіємо, дізнавшись про чудесний порятунок. Недаремно його ще називають художником слова.  Згадаймо опис комишу й те, як його сприймає люта від безсилля Соломія, що заблукала у плавнях. Здається, що ми й самі б рвали, трощили цей жовтий, нахабний очерет, який захопив у полон нашу героїню. . Велике спасибі Вам за Ваш подарунок. Смакуючи, перечитував я його ... Які хороші малюнки і людей з їх горем та болем, і природи з її світовою красою, такою іноді німою і глухою до людського горя! Дуже мені сподобалось Ваше «Дорогою ціною».  Панас Мирний Своїм твором М.Коцюбинський прославив бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Повість “Дорогою ціною” захоплює напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою його героїв. Сьогодні, діти, ми зазирнемо у творчу лабораторію М. Коцюбинського й спробуємо розкрити секрети майстерності письменника у змалюванні героїв. Адже наше завдання на уроці –  схарактеризувати персонажів, розкриваючи красу їхньої душі, благородство прагнень до волі, героїчний характер І девіз нашого уроку такий:

                                                            мислити — логічно й критично,

висловлюватися — чітко й лаконічно,

досліджувати — глибоко, майстерно,

працювати — творчо й активно.

 

Але перш ніж ми поринемо у творчу лабораторію Коцюбинського, перевірмо ті знання, уміння і навички, яких ми набули на попередніх уроках.

  Перше завдання — «Приховані питання»

Сформулювати тему твору (боротьба проти кріпацтва, нездоланне прагнення здобути волю, і вічна тема кохання).

-          Визначите сюжетні лінії повісті

-         Які проблеми порушено у повісті (людської свободи, волі, вірності, справжньої дружби).

-          Визначте головні і другорядні персонажі твору (головні Остап та Соломія, другорядні - Іван Котигорошко, цигани, драгоман (перекладач) )

     До речі, критики закидали М. Коцюбинському, що ці образи невмотивовані, недостатньо художньо виписані і ледь не зайві. А ви як вважаєте? (Письменник показав, що  втікачі теж бувають різними: і боязкими, і незграбними, і нерішучими; це лише підкреслює позивні якості головних героїв).

-          Які історичні події покладено в основу твору? (Події початку XIX ст. — протест кріпаків проти пан­ської сваволі, втеча героїв до Бессарабії.)

-          Чому письменника зацікавила ця доба? (Твір написано в 1901 р. У країні назрівала буржуазна рево­люція.)
«У цей час я перебував під наглядом поліції... І тому не дивно, що цензура викинула вступ і дея­кі політичне загострені місця у творі. Оповіданням я ще раз хотів нагадати читачам про віковічні традиції боротьби народу за волю, закликав боротися за неї».

-         Сформулювати головну думку твору... (уславлення самовідданої боротьби українського селянства за волю). 

 

 

Твір М.Коцюбинського «Дорогою ціною» - новаторський: глибокий психологізм, проникнення у внутрішній світ людини, злиття образів оповідача, автора та героїв, яскраві зорові й слухові образи. Це, безумовно, риси нового методу і стилю в українській літературі — імпресіо­нізму.
Наше завдання на цьому етапі уроку — «побачити» і «відчути» персонаж, зрозуміти, що це була за людина.
Наше завдання на уроці –  схарактеризувати персонажів, розкриваючи красу їхньої душі, благородство прагнень до волі, героїчний характер.

          Характеристика образів Остапа та Соломії

         Висновок: - Такі люди, як Остап та  Соломія — правило чи виняток у житті? Чи типовими є образи Остапа і Соломії на той час (1834-1836рр)?

Герої твору М.Коцюбинського – борються за волю. А що їм допомагає у цьому? (кохання)

Прагнення до волі, самовіддана боротьба за неї, мужність, відвага – найголовніші риси героїв твору.

Покоління вільних – нащадки предків-борців за волю. Доповніть ряд (художні образи, історичні діячі), які для вас є ідеалом борця за волю. (на дошці ілюстрації та портрети Остапа і Соломії………, алея героїв Небесної сотні, Пам’ятник борцям за волю України на Тернопільщині)

 

       Доля героїв твору трагічна. Не зібрав і не повів красень Остап хоробрі козачі полки на лютих панів. Не звила свого щасливого й вільного гнізда Соломія. Коротка була мить вільного життя цих людей. Але то була найщасливіша мить, безсмертна мить, виборена двома затятими волелюбцями. Нескореною пішла в небуття Соломія. Нескореним до віку залишився Остап. Тому вони, борці за свободу, за своє щастя, залишилися жити у віках. Вони й зараз наче промовляють до нас: любіть свободу, свій рідний край, будьте вільними.

Домашнє завдання:

Прочитати повість ст.. 117-138,письмово записати аналіз образів героїв ОБОВ’ЯЗКОВО використовуючи цитати.

 

 

Шановні учні, чекаю ваші зошити!!!

26.12.2022

 Контрольна робота №3

Світ української поезії : творчість В.Сосюри, В.Підпалого, В.Голобородька

 

І варіант

1. Укажіть рядок, який розкриває головну думку вірша В. Сосюри «Любіть Україну»

а) «Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води...»;

б) «Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі...»;

в) «Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну...»;

г) «Всім серцем любіть Україну свою -

І вічні ми будемо з нею!»

 

2. Які почуття описує В.Сосюра у вірші «Васильки»

 а) суму;                      б)  щастя ;                       в) ненависті ;                    г)  любові.

 

3. Волосся у дощу (В. Голобородько « З дитинства: дощ»)

а) сріблясте;               б) покуйовджене;           в) зелене;                     г) кучеряве.

 

4. Хто сховався « між  трав зелених, як грудочки…»  у вірші В. Підпалого «Бачиш: між  трав зелених, як грудочки, ... Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти.»

а)  камінчики;             б)  пташенята ;                  в)  мурашки ;                г)  коники.

 

5.Установіть відповідність.

1   2   3   4

Назва твору «Наша мова» В. Голобородько   «Васильки» В. Сосюра   «Любіть Україну» В. Сосюра   «З дитинства: дощ» В. Голобородько

А               Б             В                Г               Д

Ідея твору Утвердження любові до життя, рідного дому, батьків, рідного краю; радості життя в єднанні з природою.   Возвеличення кохання — смисл життя кожної людини.   Уславлення ролі мови, її значимості у житті нашого народу; гордості українців за свою мову.   Возвеличення любові українців до рідного краю, заклик любити рідну землю.   Возвеличення материнської любові.

 

6. Установіть відповідність.

	Уривок	Художній засіб
1	«…у хату, наповнену теплом, як гніздо….»	А  Метафора
2	«І синіє щастя у душі моїй»	Б  Порівняння
3	«Любіть Україну!..»	В  Анафора
4	«Васильки у полі, васильки у полі…»	Г  Риторичне звертання
		Д  Повторення

 

7. Закінчіть речення.

В. Сосюра зазнав найгостріших звинувачень у націоналізмі за вірш…

 

8. Опишіть, які зорові образи виникають у вашій уяві під час читання поезії «Осінь»  В. Сосюри.

 

9. Напишіть есе, у якому висловте свої враження від поезії В. Голобородька.

 

 

 

 

 

8 клас. Контрольна робота №3

Світ української поезії : творчість В.Сосюри, В.Підпалого, В.Голобородька

 

ІІ варіант

1. Україну В.Сосюра називає:

а) могутньою;   б) великою;     в) радісною;    г) вишневою.

 

2. За який патріотичний вірш кого було звинувачено у націоналізмі ?

 а)  «Васильки» В.Сосюра;                     б)  «Наша мова» В. Голобородько;

 в)  «Любіть Україну» В.Сосюра;          г)  «Теплі слова» В. Голобородько.

 

3. Поезія В. Голобородька («Наша мова») закінчується рядком:

  а)   «тож хай знають вороги»;

  в)   «на самоті мовчимо»;

  б)   «у товаристві розмовляємо» ;

  г)   «тож пісенними словами» .                                                                                                                            

 

4. Хто з поетів писав вірші верлібром:

а)  В.Сосюра                   б)   В.Голобородько               в)   В. Підпалий       г)  Леся Українка

 

5.Установіть відповідність.

1   2   3   4

Назва твору «Теплі слова» В.Голобородько   «Осінь» В. Сосюра   «Любіть Україну» В. Сосюра   «Бачиш: між трав зелених…» В. Підпалий

А               Б             В                Г               Д

Ідея твору Утвердження любові до життя, рідного дому, батьків, рідного краю; радості життя в єднанні з природою.   Заклик до українського народу плекати мову як оберіг.   Вираження тривоги ліричного героя через опис осінньої природи.   Возвеличення любові українців до рідного краю, заклик любити рідну землю.   Ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого.

 

6. Установіть відповідність.

	Уривок	Художній засіб
1	«…наповнюймо цей холодний всесвіт теплими словами нашої мови...»	А  Метафора
2	«…хто напасеться, хто набiгається, хто нахитається, хто насидиться на горi, хто належиться…»	Б  Порівняння
3	« Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками…»	В  Анафора
4	«…осінь жовтокоса на баскім коні.»	Г  Епітети
		Д  Антитеза

 

7. Закінчіть речення.

Найяскравішим представником творчого напрямку «тихої лірики» був …

 

8. Опишіть, які зорові образи виникають у вашій уяві під час читання поезії «Зимовий етюд» 

В. Підпалого.

 

9. Напишіть есе, у якому висловте свої враження від поезії В. Голобородька.

 

 

22.12.2022

Тема: Галина Кирпа. Поезії «Мій ангел такий маленький», «Коли до вас темної ночі»

 

Сьогодні на уроці ми познайомимося з творчістю відомої сучасної української дитячої письменниці Галини Миколаївни Кирпи. Вона вже понад двадцять п’ять років поєднує поетичну та прозову творчість із перекладацькою та упорядницькою діяльністю. Авторка шести поетичних книжок та перекладів понад 30 книжок із білоруської, німецької, шведської, данської та норвезької мов. Створене нею вражає, бо ця людина поєднала в собі талант поета, прозаїка, перекладача, літературного критика, журналіста, упорядника посібників для дітей.

«Дитина має право на своє Я (маленьке, але все-таки особисте). І стверджувати це право їй допомагають вірші Галини Кирпи. Яскравий представник сучасної дитячої модерної поезії, вона тонко й проникливо показує світ очима дитини…» (Наталія Дзюбишина-Мельник, літературний критик)

Поміркуйте:

-        Чи може людина одночасно займатися різними видами діяльності?

-                  Назвіть відомих українських письменників, які були талановитими в різних видах діяльності ( Тарас Шевченко- поет, прозаїк, художник, гравер; Іван Франко-поет, публіцист, перекладач, учений; Іван Карпенко-Карий- драматург, письменник, актор; Олександр Довженко- письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник; Григорій Сковорода- поет, філософ, просвітитель-гуманіст, педагог, співак).

-                  Яких сучасних українських поетів ви знаєте?

-                  Чи чули ви такі рядки: “Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...”? (Ліна Костенко). Як ви можете їх пояснити?

-        Чому сучасні підлітки не цікавляться поезією?

 

1. Імпровізоване інтерв`ю з письменницею  Витримки з інтерв`ю.

 -Де й коли Ви народилися?

-        Народилася я 1 січня 1950 року на хуторі Тарасівка, що біля села Любарці Бориспільського району Київської області.

-        Яку освіту здобули?

-        У 1966 році закінчила Любарецьку середню школу. З першого разу не вдалося вступити до вищого навчального закладу, тому п’ять років проходила «життєві університети», працюючи на фабриці, в радгоспі, друкаркою у видавництві, журналістом. Потім навчалася на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1971–1976).

-        Ким Ви мріяли бути в дитинстві?

-        Мріяла бути бібліотекарем, як наш Яків Іванович, що привозив на хутір двічі на місяць повні валізи книжок. Мені здавалось, нема кращої професії на світі, як читати книжки і вміти відрізняти гарні від поганих.

-        Потяг до писання творів, мабуть, з дитинства?

-        Так, першими спробами були звичайні дитячі щоденники, більше схожі на вигадки та фантазії. Я вела їх лише в дитинстві й роздаровувала подругам. І вони мене прозивали "письменницею". У школі заохочувала до писання вчителька української мови та літератури Варвара Іванівна Єнчева, що надсилала мої спроби в газету “Зірка”.

- Ваші найтепліші спогади з дитинства. З чим або ким вони пов`язані?

- Звичайно з мамою. Замолоду вона грала на гітарі і брала участь у виставах сільського драмгуртка. В мене досі та гітара перед очима – як вона висить на цвяшку на стіні. Мама була особлива, у неї навіть гортензії та хризантеми зимували в хаті в старих відрах і цвіли до самого Різдва. Ех, то був час дитинства й молодості, коли здавалося, що мама житиме вічно. Скільки всього лишилося недорозпитаного! З усього того могла б вийти ще одна повістина –  «Мама», бо ці мої згадки – то лиш крапля в морі.

-        Чи правда, що у Вашій родині багато вчителів?

-        Так. Я росла у вчительському середовищі, окрім мами, вчителювали тітки, дядьки, двоюрідні брати, сестри. Такий собі освітній філіал: філологи, історики, математики, біологи, географи.

-        А що було спочатку журналістика чи письменництво?

-        Журналістика, бо з 1969 по 1978 роки я працювала у видавництвах «Дніпро», «Мистецтво». Пізніше — літературним працівником газети «Молода гвардія», редактором відділу журналу «Барвінок». Загалом журналістській роботі віддала 12 років (1978–1990).

-        Коли вийшла Ваша перша збірка? Це були поетичні твори чи прозові?

-        В 1984 році і це була збірка поезій «День народження грому».

-        А коли Ви зайнялися перекладанням?

-        - Із друком першої моєї збірки дуже затягалося, і тоді Євгенія Антонівна Горева (редактор у видавництві «Веселка») сказала: "Поки вас не друкують, перекладайте". Так із її легкої руки я й стала перекладати. Але серйозно я почала перекладати згодом, з 1989 року. І так цілих 15 років перекладала "в шухляду", аж поки Олег Жупанський (поет, перекладач, видавець) запропонував дещо видати у своєму видавництві («Видавництво Жупанського»). Здебільшого це переклади дитячих творів.

- Що тепер перекладаєте? Які творчі плани?

- У ці трагічні часи перекладати – це ще й рятувати душу від розпачу. Півроку «спілкувалася» з Астрід Ліндґрен, а тільки-но закінчила «Моє щасливе життя» Рози Лаґеркранц. До речі, дуже теплі, світлі повісті. А ще до моїх творчих планів належить і вибране для дітей Петра Короля ( український дитячий письменник, помер 1994 року), що я впорядкувала.

- Які у Вас є захоплення, окрім книжок?

– Поза світом книжок є ще світ людського спілкування. Є ті, ким я дорожу і кого люблю. Сподіваюся, взаємно. І, мабуть, тому, що їхні орбіти крутяться в колі моїх зацікавлень, мені в цьому жорсткому світі затишніше. Є картини Людмили Задорожної. Є батьківська хата на хуторі дитинства. Є спів соловейків, схоплений на касету. І є квіти, які щодня треба поливати. Якби це не було захопленням, то легко перетворилося б на обов’язок.

-        Дякую за інтерв`ю. Бажаю творчих упіхів і нових цікавих творів.

 

Галина Миколаївна Кирпа- авторка 6 поетичних книжок: «День народження грому» (1984), «Гостини» (1986), «Цвіт королевий» (1988), «Ковток тиші» (1999), «Слон мандрує до мами» (2001); віршів та оповідань «Чарівний вузлик» (2000); збірок ліричних новел «Катруся з роду Чимчиків» (1992), «Будинок старий, як світ» (1999); народознавчої книжки для дітей: «Забавлянки мами Мар’янки» (1992, у співавт.), «Ну й гарно все придумав Бог» (2003); шкільних читанок: «Ластівка», «Біла хата», «Писанка» (1992), «Зелена неділя» (1993); посібника з етики для початкової школи «Андрійкова книжка» (для 1, 2 кл. – 1992, для 3 кл. – 1993, для 4 кл. – 1996; у співавт.), тритомної читанки-хрестоматії для дошкільнят «Український садочок» (спільно з Д. Чередниченком), хрестоматії школяра «Про маму» (2001); антології поезії української діаспори «Листок з вирію» (спільно з Д. Чередниченком – 2001, 2002), хрестоматії світової літератури для початкової школи «Світ від А до Я» у трьох т. (2007).

Друга грань таланту — перекладацька. Зроблене вражає. Крім безлічі публікацій у періодиці, колективних збірках, хрестоматіях, антологіях, окремими виданнями в перекладах Галини Кирпи побачили світ книги: Валентин Лукша «Літо цілий рік» (1985) — з білоруської; Бенні Андерсен «Пригоди Невсідомика» (2005), Ганс Християн Андерсен «Казки» (2006), Оле Лун Кіркеґор «Отто — носоріг» (2010) — з данської; Джеймс Крюс «Флорентіна» (1983, 1991) — з німецької; Астрід Ліндґрен «Сонячна галявина», «Домовичок Нільс Карлсон», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці» (2010) і багато інших перекладів. Перекладає з білоруської, німецької, данської, шведської, норвезької мов.

Є лауреатом премії імені Івана Огієнка (1996), «Світлослов» (за «Чисте сяйво метафори», м. Коломия, 2005) та премії ім. Максима Рильського в галузі художнього перекладу зі скандинавських мов (2007). Нагороджена Грамотою Президента Форуму видавців у Львові (2004). 2011 року стала лауреатом премії «Кришталевий птах».

Її твори перекладалися білоруською, польською, російською мовами. Друкувалася у Польщі, Білорусії, Чехії, Словаччині, Канаді, США.

Член СПУ з 1986 року.

3. Читання поезії «Мій ангел такий маленький»

Мій ангел такий маленький...

 

Мій ангел такий маленький,

ну просто крихітка —

я навіть не бачу,

чи він сидить

на моєму плечі.

Мій ангел такий легенький,

ну просто пушинка —

я навіть не чую,

як він сидить

на моєму плечі.

Мій ангел такий тихенький,

ну просто тихіший трави —

я навіть не знаю,

коли він спить,

а коли прокидається

на моєму плечі.

4. Аналіз твору.

·       Хто такі «ангели»? Що ви про них знаєте?

Я́нгол (а́нгел, а́нгол) — в християнській, мусульманській і іудейській релігіях надприродна істота, посередник між Богом і людьми, виконує волю Бога. Добрі янголи служать Богові й людям (наприклад, янгол-охоронець), злі янголи (диявол, сатана), які збунтувалися проти Бога, схиляють людей до гріха. Біблія називає янголів службовими духами.

У християнстві вважається, що кожна людина має свого янгола-охоронця. Існування янголів було підтверджено папою Римським Іоанном Павлом ІІ в 1986 році.

Їх називають синами неба або синами Бога. Деякі богослови й конфесії уважають, що вони здатні схрещуватися з людьми, породжуючи велетнів.

У християнстві існує подання про янголів-охоронців, що посилають до людини після таїнства хрещення. Зображують янголів зазвичай у вигляді юнака з крилами; у кожної людини є свій ангел-охоронець; коли дитина всміхається уві сні, це означає, що на неї дивиться ангел; між ангелом-охоронцем і дияволом-спокусником завжди ворожнеча.

·               Що символізує янгол у творі? ( Символізує не лише вищу опіку, а й віру в людину, яка несе в своєму серці часточку добра)

·             На які роздуми надихає нас вірш? ( Запрошує замислитися про існування речей, які, хоч і не мають матеріального виміру, однак суттєво впливають на наші вчинки. Вірш викликає роздуми про вічне та виводить уяву читача за межі буденності, навіює світлий, мрійливий душевний стан)

·             Розгляньте строфічну будову поезії. В чому її особливість? (Авторка використала верлібр (вільний вірш), але з досить чіткою строфічною будовою. Цікаво, що кожна строфа має однаковий початок (анафора) і після цього дається характеристика незримому супутникові, далі висловлюються відчуття героїні («не бачу», «не чую», «не знаю»). І, нарешті, завершують кожну строфу однакові словосполучення «на моєму плечі»)

·           Знайдіть у тексті повтори. Якого значення вони набувають у творі? (За допомогою повторів створюється такий ритм, який, немов заколисуючи заспокоює читача, дозволяє йому зосередитися на роздумах про невидимого заступника)

·           Визначте засоби, що надають поезії спокійного й лагідного тону (Зменшено-пестливі форми)

·       Яку ілюстрацію до твору ви б запропонували?

5. Виразне читання поезії «Коли до вас темної ночі»

 

Коли до вас темної ночі

 

Коли до вас темної ночі

прийде Лев,

ви не кажіть йому нічого

про зоопарк.

Нехай він не знає,

що на світі є зоопарки.

Нехай хоч один Лев

цього не знає.

А потім цього не знатимуть

його діти.

А потім — його онуки.

Потім правнуки.

І колись буде

ціла Лев'яча Держава,

де жоден Лев

не знатиме про зоопарк.

Коли б тільки вижив

той Лев,

що прийде до вас темної ночі.

6. Аналіз художнього твору за питаннями:

§     Що позначає алегоричний образ Лева? (Лев є символом сили, свободи, гідності, благородства. Нам важко уявити його лякливим і зовсім неприродньо виглядає Лев у клітці)

§   Розкрийте значення образу зоопарку ( Місце, де тварин тримають в неволі)

§   Що авторка має на увазі, коли говорить про Лев`ячу Державу? (Казкова Лев'яча Держава є алегоричним означенням бажаного суспільства вільних людей)

§   Як у поезії пов`язуються дитинство й віра в ідеали? (Зберігаючи в своїй душі дитячу віру в казку, лірична героїня закликає вберегти Лева від зоопарку і зробити все, щоб його нащадки не знали про неволю)

7. Заповнення таблиці

Твір   Стислий аналіз	«Мій ангел такий маленький»	«Коли до вас темної ночі»
Образ твору	Янгол	Лев
Тема	Розповідь про ангела, який незримо супроводжує ліричну героїню	Роздуми про ймовірну в майбутньому зустріч з Левом; прохання не казати йому про зоопарк
Основна думка	У кожної людини є янгол-охоронець, який опікується нами все життя, незважаючи на те, що ми його ніколи не бачимо. Людині важливо відчувати підтримку вищих духовних сил і вірити у краще	Якщо хоча б один лев не потрапить до зоопарку, то це призведе в майбутньому до виникнення цілої Лев'ячої Держави, де всі тварини будуть вільними
Система віршування	Верлібр	Верлібр
Художні засоби	Анафора, зменшено-пестливі слова	Повтори

 

 

Згадаймо епіграф до нашого уроку. Я думаю, що ви переконалися в правдивості і щирості слів Наталки Поклад про Галину Кирпу. Нам дійсно відкрилася неординарна, надзвичайно талановита й працелюбна сучасна письменниця, яка зробила і робить дуже багато для сучасної української літератури. Слово Галини Кирпи, зігріте любов’ю до життя, натхненно примножує любов у цьому складному неоднозначному світі.

Якось доктор філологічний наук Наталя Дзюбишина-Мельник написала про Галину Кирпу: «Цій маленькій, трохи сумній і дуже затишній жінці властива риса, що тепер і не в моді, і не в пошані. Вона, Галина Кирпа, – вірна. Вірна родині, вірна друзям, вірна своєму покликанню митця, вірна всьому, що становить світ її цінностей. Вона, мабуть, і не знає, як це важко. Вона живе своїм життям, мірилом якого є справжність». Здається, і сьогодні цих слів не заперечиш, бо тільки справжній і відкритій людині підвладне слово, що здатне творити любов до життя.

 

Домашнє завдання.

Ст. 85-86, записати біографію Г.Кирпи, виразне читання поезій на ст. 86, усно опрацювати 7 питань , намалювати ілюстрацію до одного з віршів

19.12.2022

Анатолій Мойсієнко «Жовтень жовті жолуді», як зразок філософії природи – єдність з людиною

 

Літературне життя нашого сьогодення розвивається багатьма паралельними течіями. Передовсім письменники осмислюють мистецьку спадщину, повернену читачам, з'являються й нові художні цінності як в Україні, так і в діаспорі.

Загалом літературознавці визначають основний напрям сучасної літератури, мистецтва як постмодернізм. Для нього характерне твердження: література є не відображенням дійсності, а переказом міфів, що існують у віртуальній реальності. Головне в них не істина, а слово, котре як елемент тексту є новою реальністю. Твір постає сув'яззю міфів, архетипів, цитувань, алюзій (натяків на загальновідомі твори, історичні події). За твердженням одного з критиків, «ми живемо в епоху, коли всі слова вже сказані».

В українській літературі нині виступає кілька поколінь поетів. Серед представників старшого покоління — колишні «шістдесятники», потім «вісімдесятники». Одні з них, як Ліна Костенко, Іван Драч, В. Голобородько, Микола Вінграновський, Ігор Калинець та інші, твердо відстоювали свої переконання, намагалися не кривити душею, іншим, як, скажімо, Борису Олійнику, довелося переоцінювати цінності й пробувати йти в ногу із часом.

До «середнього покоління» поетів можемо віднести неоавангардистські угруповання «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск-Балаган-Буфонада), «ЛуГоСад», «Нова де-генерація», «Пропала грамота», АУП (Асоціація українських письменників) та ін. Своїм завданням вони вважали таке: позбутися обтяжливих штампів «соціалістичного реалізму» і робили це, спираючись на великий досвід сміхової культури, «низового бароко», футуристів та дадаїстів. Лави вітчизняного письменства постійно поповнюються новими талантами, зокрема переможця-ми літературних конкурсів «Гранослов», «Смолоскип» та ін. Творчість сучасних поетів характеризується розмаїттям стильових та естетичних уподобань. Серед них — і прихильники класичного вірша (С. Чернілевський, П. Гірник та ін.), і верлібру (С. Короненко, І. Малкович та ін.), і розкутої, насиченої метафоричним змістом версифікації (І. Римарук, В. Герасим’юк тощо).

«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», — пише видатна українська поетеса Ліна Костенко. Доторкнемося й ми до сучасної поезії, спробуємо осмислити її та відчути естетичну принаду, збагатитися духовно.

 

https://www.youtube.com/watch?v=nmsBb4uPtew&ab_channel=tatyanafish

7 . Робота над художніми особливостями вірша

- Які художні засоби використав поет у вірші, для створення пейзажного словесного малюнка?

  Пейзаж Анатолія Мойсієнка – це вишукані поетичні метафори та персоніфікації,(жовтень несе жолуді, осінь пише охрою, вітер набиває кисет, креше люльку, пожежі пасе, дощ-пожежник).

Епітет «золотий» автор використовує 7 разів, у сполученні з різними іменниками, створюючи неповторні поетичні образи.   

Майстерно використано  алітерацію* звука:  [ж ] (перший рядок складається зі слів, що починаються на одну літеру), звуків [с], [ш] ( несе, осінь, есе, пише, креше)

(Алітерація* — повторення подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності.)

–  З якою метою автор використовує такі тропи і засоби звукопису?

8  .Створення літературного паспорта поезії

Тема:  зображення дивного світу природи.

Ідея: висловити захоплення казковою суттю осінньої пори.

Головна думка : філософія природи – бути схожою на людей, щоб ті звернули увагу на її неповторність і подібність із ними, закликати берегти її, милуватись нею.

Жанр:    пейзажна лірика.

Римування – внутрішньорядкове (овт – овт – жо) – 1рядок; чоловіча рима  – несе,    есе, кисет, пасе,  Родощ, дощ);

Домашнє завдання

1.    Записати біографію автора

2.    На ст. 84 опрацювати усно 6 питань

3.    Вивчити поезію напам’ять

 

 

15.12.2022

Іван Малкович. «З янголом на плечі». Глибокі роздуми сучасного поета про те, якою повинна бути людина

І Перегляньте відеоурок

https://www.youtube.com/watch?v=_mj2hCxm-U0&ab_channel=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE

ІІ завдання:

1.    зробити конспект біографії автора ст. 81.

2.    Виразно читати вірші І. Малковича на ст. 81-83

Домашнє завдання

Усно опрацювати 12 питань у підручнику на ст. 81-83, створити літературний паспорт до одного з віршів на вибір

12.12.2022

Тема: Розмаїття сучасної лірики. Василь Герасим’юк «Чоловічий танець». Роздуми над проблемами національної культури.

 

Епіграф: Василь Герасим’юк — гордий поет. Аристократ української поезії. Його поетична свідомість прагне з гуцульських верхів і дніпровських круч осягнути шкалу Всесвіту». (І. Дзюба)

I

      У вісімдесятих роках XX століття з’явилося покоління поетів , які проголосили самостійність мистецтва слова. Митці модернізували образність, застосували ускладнену асоціативність, умовність образів, які сягають первісних понять та уявлень українців, вибудовуючи власне поняття життя. У їхніх текстах кожен художній образ ніби вирує енергією, вибухає почуттями, рухається в неочікуваних напрямах, зіставляється одне з одним, утворюючи нові смисли, часто дуже несподівані й парадоксальні.

І сьогодні ми познайомимося з одним із найвідоміших поетів цієї стильової течії, Лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка 2003 року Василем Герасим’юком та його поезією «Чоловічий танець».

 

Дитячі та юнацькі роки В. Д. Герасим’юка

Герасим’юк Василь Дмитрович народився 18 серпня 1956 року у місті Караганді, де відбували заслання його батьки,  репресовані Дмитро та Марія Герасим’юки, вивезені із рідного села Прокурава у товарняках, під конвоєм, разом із тисячами інших «пособников бандитских формирований». За три роки до народження Василя його батьки «погодилися» на довічне поселення в Казахстані, що й засвідчили підписами на паперах, які лягли в картотеку каральних органів. Про знайомство родин своїх батьків сам Герасим’юк розповідає: «Ось візьмемо мій вірш «Родинна хроніка», там написано все, як відбувалося насправді. Як моя бабця — мати батька — познайомилася з моєю мамою. У Карпатах вони жили на різних верхах, а у тому бараці вийшло, що одні нари були зверху, а другі знизу. І ось на нижніх — мій батько зі своєю матір’ю, вони потрапили туди через батькового брата, а на верхній — моя бабуся, моя мама і ще її молодша сестра спали…»

Один із Василевих дідів був командиром українських січових стрільців, інший — командиром УПА. «Але після сенсаційного двадцятого партз’їзду ситуація в імперії почала дещо змінюватися, і я з батьками повернувся в Україну,— згадує поет. — Як мені розповідали, я сильно хворів. До інших хвороб долучився коклюш. Я не міг спати, задихався від кашлю. Тоді мати брала мене на руки і виносила вранці на берег гірського потоку. Там я засинав. Після обіду йшла зі мною до смерекового лісу. Настояне на хвої гірське повітря вливалося в мої дитячі груди, і кашель потроху відступав. Отак материнська любов і Карпати врятували мене від смерті».

Дитинство провів у Прокураві на Косівщині Івано-Франківської області. Саме тут споконвіку жили і  живуть майстри — музики, вишивальниці, різьбярі, ткачі, … Нема сумніву, що художнє світобачення В. Герасим’юка виникло у дивах народного мистецтва Карпат. Як говорить поет, його дід «птиці вирізьблював», а мати вишивала «стрімкі узори». Тут закінчив неповну середню школу, а середню — у Коломиї. Вірші почав писати ще у початкових класах.  Починаючи з 1972 року, Герасим’юкові вірші все частіше з’яв­ляються на сторінках районної газети. Після закінчення се­редньої школи успішно складає екзамени і стає студентом філологічного факультету Київського державного університе­ту імені Тараса Шевченка. Після закінчення навчання працює у видавництвах «Молодь» і «Дніпро», пише власні твори. «Авторитети в літературі, як зазначає В. Герасимюк, — П. Тичина, Б.-І. Антонич, В. Забаштанський, Л. Талалай…».

Творча майстерня поета

Від перших віршів до першої поетичної збірки «Смереки» (1982) поет ішов десять років і прийшов уже сформованим поетом. Він зробив власне першовідкриття Карпат як світу особливого співжиття людини й природи. Хоча показ природи гуцульського краю та колорит національних звичаїв  був традиційним у багатьох письменників, та  у Герасим’юка він набував особливого локального патріотизму.  Де­бютуючи у літературі збіркою «Смереки», він передрікав: «Я напишу такі вірші, у яких кожна відчімхана галузка повто­риться, наче крик у горах».

Пізніше поет напише вірші про безіменних героїв УПА, про зірвані криївки і карагандинські бараки. Про це тоді не можна було й думати , не те що говорити вголос, а тим більше — писати. Навряд чи знайдеться в сучасній українській літературі книжка з такою ж силою вираженого у ній трагіз­му історії. У віршах «Кілька хвилин Першої світової», «Ста­ровинний хор», «Фантастичний етюд» найяскравіше просту­пає ненависть ліричного героя до всього того потворного і трагічного, що несуть каламутні води історії.

У 1986 р. у Києві вийшла друга збірка «Потоки». Назва також не довільна: потоки — одна з тих стихій, що творять космос Карпат.

Третя збірка — «Космацький узір» — з’явилася у 1989році. У ній знайшло вихід і те, що нагромаджувалося в душі, тамувалося раніше, відлунюючи розкиданими в просторі голосами, і те, що визрівало в атмосфері суспільного піднесення 80-х рр. Тут багато тяжких роздумів про негаразди власні, своїх ровесників і своєї нації («Ми на камінь поклали мечі…», «Ми все залишили в могилах предків…», «Ми будемо довго криваві роки розгрібати…»).

Збірка «Діти трепети» (1991) — найдраматичніша у творчій спадщині Герасим’юка минулого десятиліття. До неї ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися об’єктивні і суб’єктивні передумови для здобуття омріяної державної незалежності України.

Своєрідним підсумком до тодішнього творчого шляху стала книга «Осінні пси Карпат», що мала підзаголовок «Із лірики 80-х» (1998). Це було невелике вибране, як і наступна маленька збірка «Серпень за старим стилем» (2000).       У 1998 році за книгу поезій «Осінні пси Карпат» Василеві Герасим’юкові присуджено пре­мію ім. Павла Тичини.

Вершини свого самовираження  Герасим’юк сягнув у збірці «Поет у повітрі» (2002), відзначеної Національною премією України ім. Т.Шевченка у 2003 році. Збірки останніх років – «Була така земля» (2003р.), «Папороть» (2006р.) та інші.

Герасим’юк — лауреат літературних премій ім. П. Тичини, В. Свідзинського, премії «Князь роси» ім. Тараса Мельниченка та ще кількох престижних відзнак.

2.    Виразне читання поезії В. Герасим’юка «Чоловічий танець»

https://www.youtube.com/watch?v=g115ek-mEmU&ab_channel=%D0%92%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0

3.    Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного

– Що ви знаєте про аркан як танець? Що він символізує?

1.Одним з древніх символів горянського життя є танець аркан. Він містить у собі елементи язичницького ритуалу. Найімовірніше, тоді це відбувалося під відкритим небом — ближче до Сонця та Богів… Горяни сходилися докупи — повільним кроком, зосереджуючись, концентруючись. Наближаючись одне до одного, готувалися до якогось важливого чину… Тоді наставав момент єднання цих енергій – чоловіки ставали в коло, закладаючи руки одне одному на плечі, творячи цим так званий солярний (сонячний, вогняний) знак. Коло крутилося, рухи робилися запальнішими, гупання ніг передавалося горам, вібрація досягала наче самого нутра Землі. Швидше, швидше, швидше, ще, ще… Шкода, ніхто з дослідників не вказує, який момент був тією точкою екстазу, що дозволяла енергії нарешті вирватися назовні, а колу розпастися, “заспокоїтись”. Очевидно, лише самі танцюючі мимовільно відчували, коли наставала мить єднання з Богами. І навіть у сучасному цивілізованому сценічному варіанті аркан вперто зберігає запалюючу силу, гуцульську чоловічу первісну, майже якусь звірину енергетику, злиття танцювальної культури самих гуцулів та сусідів румунів. Хлопці демонстрували свої силу,спритність,дисциплінованість.
2. Дослідники етнокультурних традицій про танець аркан

Етнограф Л.Сабан твердить:
“Єднання в братерстві, в шануванні та прославленні Сонця, Вогню, Вітру та Землі – Аркан, звільняв шалену енергію ритму, духу та свободи, рухаючись і зверху нагадуючи, священний арійський символ обертання Всесвіту – Свастя!”
Аркан далеко не єдиний танець у язичників-горян, який виконувався в колі та мав ритуальне значення. (“Гуцульські танці “коло”, “колесо”, “кругляк”, “кочело” теж виконуються в обрядовому варіанті, як рух по колу вправо і фактично імітують хід небесних світил (сонця)”.

“Тут, біля Дніпра, гуцули танцювали свій славетний аркан, вихровий танець карпатських богатирів”. (Семен Журахович)

І.Шилов вважає, що таємниці пращурів могли знати тільки члени генетичного, священного ордену, який у Карпатах називався “Аркан”.

Як зауважив Роман Герасимчук у своїй монографії “Танці гуцульські” (опублікована польською в 1939 році у Львові), старі гуцули кажуть, що аркан у них існує віддавна. Але на якийсь час танець зник через те, що під час першої світової війни чоловіків-гуцулів не було вдома. Він відродився, як каже автор, “з покращанням умов життя (роботи в лісі) в 1925-1928 роках”. Тепер, говорить автор (на момент написання розвідки), його танцює виключно молодь, що навчилася аркану в повоєнні часи.
Мистецтвознавець, хореограф Богдан Стасько пригадує, як на Львівщині спостерігав аркан у виконанні жіночого фольклорного колективу:
“Дівчата теж танцювали аркан, правда полегшений, не такий швидкий і складний. Вони приходили на полонину, приносили хлопцям їсти. А якщо не заставали пастухів на місці, то розкладали ватру і танцювали коло неї… То був танець очікування”.

4.Аналіз змісту та особливостей художнього твору

Поміркуйте

§    Що таке аркан? Для чого він використовується?

§   Що вам відомо про гуцулів?

§   Про яке «древнє» чоловіче коло зазначає поет?

§   Чому танець чоловічий тяжкий? Що він уособлює?

§   Що почуває людина, коли поруч з нею є побратими, однодумці, ті, хто здатен її зрозуміти, підтримати тощо?

§   Яким чином у поезії утворюється заповітніше коло?

§   У чому полягає особливість цього танцю? («…обхопивши руками плечі двох побратимів, / мертво стиснувши долоні інших, / і тоді в заповітному колі / ти протанцюєш під безоднею неба / із криком по-звіриному протяжним»)

§   Чим пояснити думку поета про грішність світу?

§   З якою промовою автор звертається до майбутніх чоловіків?

§  Про яких двох розбійників зазначає В. Герасим’юк наприкінці твору?

§   Що свідчить про національний колорит танцю? За яких умов він виконується на Гуцульщині? Для чого автор вкладає філософський смисл у ритуал танцю?

§   З чим асоціюється цей ритуал у свідомості автора поезії?

§  Які мотиви є у творі? (Християнські, біблійні — син людський — Син Божий.) У кінці поезії Василь Герасим’юк вводить образ Христа: і виявляється, що танець аркан — то смерть на хресті між двома розбійниками (а не побратимами), і буття визначається «хрестом за плечима», який несе Месія до місця своєї страти.

Ідейно-художній аналіз твору

Тема: відтворення особливостей чоловічого танцю у формі аркану, що перетворюється на таємничий ритуал.

Ідея: возвеличення чоловічого танцю як стихії родової єдності.

Основна думка: Щоб не випасти із цього грішного світу, / хоч раз / змішай із

Жанр: поезія-замовляння.

Художні особливості твору:

Повтори: «Хоч раз…», «як тяжко», «ти…»

Епітети: «древнє чоловіче коло», «найтісніше заповітне коло», «грішний світ».

Метафори: «коло тяжко рветься», «мертво стиснувши долоні інших», «щоб не випасти із цього світу».

Звертання: «Сину людський».

Форма вірша: верлібр. Така художня форма дає можливість розширити смислові межі тексту настільки, наскільки цього вимагає метафорична структура.
Верлібр В. Герасим’юка розповідний, його внутрішній ритм наділений ознаками легендної, а деколи й притчової інтонації. Сам поет говорить про медитативність своєї лірики.

6.    Підведення підсумків уроку

Учитель: Василь Герасим’юк — непростий поет. Вірші його нерідко мають кілька прочитань, глибинні смислові пласти іноді асоціативного характеру, символи. Часто їх легше відчути, ніж зрозуміти. Вони — тривожний гімн древньому полонинському духу, культурі та історії. Образ “аркану”, “зчеплених рук”, “чоловічого кола” пронизує всю поезію. І читач розуміє, що йдеться не лише про танець, мова йде про людське життя в цілому. Отож об’єднаймося у магічне вогняне коло сили, традиції та стародавню братерської енергії. Цінуймо прадавні народні українські традиції і передаваймо засади духовності, загальнолюдських цінностей, морально-етичних норм своїм нащадкам.

Домашнє завдання.

Читати с. 79-80, записати біографію автора, виразне читання поезій  В. Герасим’юка , виписати епітети з поезії

08.12.2022

Тема. В. ГОЛОБОРОДЬКО. САМОБУТНЯ ПОСТАТЬ ПОЕТА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ВІРШ «З ДИТИНСТВА: ДОЩ» («Я ВПЛЕТЕНИЙ ...»). ВІЛЬНИЙ ВІРШ

 

1.    Ознайомлення із біографією поета

Василь Іванович Голобородько - сучасний український поет.

Лауреат премії їм. В. Симоненка (1988) та Державної премії України імені Тараса Шевченка (1994).

Народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. У 1963 році закінчив середню школу-інтернат.

У 1964 вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. 1965 року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967 року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: «за дії несумісні зі званням радянського студента». Ці дії полягали в тому, що поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», про що секретар Донецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в «інформації» від 30 січня 1967.

Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в Літературному інституті в Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не допустили до вступних іспитів.

Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів.

Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР.

Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. У 1968–1970 роках перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі.

1988 — Голобородька прийняли до Спілки письменників України.

2001 року здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка.

Найвідоміші твори: поетичні збірки «Летюче віконце», «Зелен день», «Ікар на метеликових крилах», «Калина об Різдві», «Слова у вишиваних сорочках».

 

Василь Іванович Голобородько народився у 1945 р. за місяць до закінчення Другої світової війни, найжорстокішої в історії людства. Поет пише: «Моє дитинство припало па післявоєнні роки, але запам'яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до закінчення війни, а ті, коли люди вже стали жити заможніше й з їхніх очей зник отой характерний полиск голоду, що так нівечить образ гарного обличчя».

Розповідаючи про своє дитинство, письменник згадує все найкраще й найцікавіше, що відбувалося в його житті.

«Зовсім малим, у віці посівальника, будила мене мати зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише перейти. Заходив я до хати вісником свята, мені раділи, підводили до покутя¹, я сипав із жмені пшеничне зерно її промовляв поздоровлення з Новим роком, як мене навчила мати. З радісним відчуттям виходив я з хати, обдарований кількома монетами грошей та жменькою цукерок із бубликом, бо я порадував сусідів: і тітку, і дядька, і дітей їхніх.

Уже як ходив до школи (школа в нашому селі на той час була семирічною та українськомовною), то з однолітками ходив колядувати. Але вже так, ніби переступаючи межу забороненого, бо вже в школі обов'язково нагадають перед усіма учнями тих, хто ходив колядувати. Здається, недовго й протримався той давній звичай після нашого колядування. Умер той звичай...»

Були часи, коли в Україні влада не поважала народних традицій і обрядів сивої давнини. Натомість поет зберігає їхню казковість і таємничість у своїй самобутній поезії, адже віками, з покоління в покоління, народ передавав свою історію й культуру через пісню, казку й обряд. Тому фольклорний струмінь у поезії В. Голобородька особливо відчутний. Прочитайте твори поета й насолодіться їхньою чистотою, образністю й мудрістю.

 

2.     Вивчення відомостей з теорії літератури

Вільний вірш, верлібр - особлива система віршування, що характеризується не з'ясованими до кінця закономірностями; як єдина постійна ознака всіх верлібрів, що відмежовує його від художньої прози, зазвичай вказують графічну установку на вірш і що виникають внаслідок цього міжрядкові паузи . Чергування рядків різної довжини, відсутність рими, мала впорядкованість наголосів і міжударних інтервалів відособлюють верлібр від строгих віршованих форм. 

Термін «верлібр» введений французьким письменником Г. Каном в 1884 р.

 

3.    Перегляд відеозапису «Василь Голобородько, Ми йдемо по Україні»

Вільний вірш можна «впізнати» навіть на слух. У цьому ми можемо переконатися за допомогою відеозапису «Василь Голобородько, Ми йдемо по Україні»

 

https://www.youtube.com/watch?v=ffM3rvavpZA&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2

Василь Іванович Голобородько і зараз дуже переживає за долю нашої держави. Це виражає у своїх поезіях.

Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем. Було навіть таке, що поет мало не став безхатьком. Прихисток йому надав один із Центрів творчості спілки письменників України в Ірпіні.

 

4.    Ідейно-художній аналіз поезії В. Голобородька «З дитинства: дощ» («Я вплетений ...»).

Поезія «З дитинства: дощ («Я вплетений весь до нитки») датована 1963 роком, тобто написана 18-літнім автором. Проте він уже справжній майстер слова, який має свій особливий стиль письма.

 

а) Виразне прочитайте поезію

Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу,

уплетена дорога, що веде до батьківської хати, уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах,

уплетене дерево, що, притихле, стоїть над дорогою,

уплетена річка, паче блакитна стрічка в дівочу косу,

уплетена череда корів, що спочивають на тирлі.

А хмара плете і плете зелене волосся дощу, холодне волосся дощу.

 

Але усім тепло,

усі знають дощ перестане,

і хто напасеться,

хто набігається,

хто нахитається,

хто паси литься на горі,

хто належиться,

а хто прийде додому

у хату, наповнену теплом, як гніздо.

 

б) Робота над жанровою належністю

Прочитавши вірш В. Голобородька «З дитинства: дощ», ви, напевно, помітили, що він суттєво відрізняється від прочитаних вами раніше поетичних творів. І не дивно, бо цей вірш вільний. Що означає «вільний вірш»? Знайдіть тут ознаки верлібра у цій поезії.

 

в) Ідейно-художній аналіз поезії

Тема: звернення ліричного героя до дощика, щоб той його не намочив.

 

Ідея: возвеличення прагнення хлопчика порозумітися з дощиком.

 

Основна думка: з раннього дитинства кожна людина повинна осмислено сприймати будь-яке явище природи.

 

Жанр: поезія зі спогадів дитинства поета, поезія-замовляння.

 

Художні засоби:

Повтори: «дощику, дощику», «щоб ти…», «я тобі…».

Метафори: «дощик ловив.., розкидав.., ходив.., розчісував».

 

Перша строфа — розлога картина дощу.

Друга строфа — нагадує загадку. (Побудована на недомовленні, образ розвивається за методом дедукції — від узагальнення до конкретики).

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Ст. 75-78 – перечитати і на основі прочитаного записати конспект біографії автора. За підручником  перечитати поезії на ст. 75-77.

З ТЛ виписати поняття РИМА, ВІЛЬНИЙ ВІРШ. Попрацювати з питаннями на ст. 78, 12 записати у зошит. Намалювати ілюстрацію до поезії.

05.12.2022

Тема. Володимир Підпалий. «Бачиш: між трав зелених…» Ідея людяності, бережливого ставлення до природи

 

Ми продовжуємо говорити про найголовніше, про те, без чого не можливе існування людини, про те, що надавало і надає натхнення для створення шедеврів як літературних, так і художніх, музичних. Ми говоримо про світ, який нас оточує, світ природи. Зверніть увагу за вікно. Гарно, чи неправда? А хіба така краса може не надихати? Як ми називаємо лірику, в якій зображено красу рідної землі, природи? (пейзажна) Назвіть зразки пейзажної лірики, з якими вже знайомилися.

Записуємо тему уроку: «Володимир Підпалий. «Бачиш: між трав зелених…» Ідея людяності, бережливого ставлення до природи». Записуємо епіграф до уроку: «Природа – книга, кожна сторінка якої повна змісту». (Гете)

Як ви розумієте ці слова?

 

Коротка біографія

Підпалий Андрій Володимирович, український поет і літературознавець, викладач, кандидат філологічних наук ( КНУ ім.. Т.Шевченка), доцент. Народився 10 травня 1970 року в Києві, в літературній родині Володимира Підпалого (1936-1973).

З 1988 навчався в КНУ ім.. Тараса Шевченка.

В1993 році закінчив університет, філолог, викладач української мови та літератури.

В 2006 році вчився у Варшавському Університеті.

2009 році вчився у Трумен Коледж, Чикаго, США.

Мови професійно: українська, польська.

Розмовна: англійська

З 2000 року навчався в аспірантурі Інституту філології КНУ ім.. Тараса Шевченка.

 

2.Робота з текстом.

2.1.Читання поезії «Бачиш: між трав зелених…»

Які думки виникли після прочитання вірша?

2.2.Повторне читання поезії учнем.

2.3.Поміркуйте

-Як ви вважаєте, до кого звертається автор у творі?

-Чому пташат, на думку поета, необхідно захищати й берегти?

-Чому він використовує в тексті  слова «станьмо ось тут навшпиньки»?

-Ким він намагався стати для малечі? Як це характеризує митця?

-Чи маємо право проявляти сумніви і боязкість?

-Чому руки і серце є тими засобами, за допомогою яких можна протистояти невпевненості?

-Що у творі є уособленням зла?

-У чому митець бачить людський гріх?

-Чому совість, на думку В.Підпалого, є виявом людяності?

-Про що свідчить звернення поета до кожного з нас любити гаряче і багато?

-Якими словами закінчується поезія?

-Про що свідчать слова «невміло ворушаться і живуть!» Чи можна цей факт вважати досягненням митця?

-А які ми є? Якими, в ідеалі, повинні бути?

2.4.Ідейно-тематичне спрямування вірша. То про що поезія? Визначаємо тему твору. запишіть у зошит

Тема: висловлення любові до рідного краю, бережливого ставлення до всього живого.

Яка ідея твору? Що автор утверджує?

Ідея: утвердження відповідальності людини за все те, що її оточує в природному середовищі.

Жанр: громадянська лірика з елементами пейзажної.

Римування: верлібр.

Художні засоби: порівняння: «як грудочки, пташата»; тавтологія: «бачиш», «як грудочки, пташата»; метафора: «ляже на нашу совість за байдужість гріх»; риторичні оклики і питання: «Що ти?!», «А руки?!», «Серце?!», «Куди заховати їх?!».

3.Гронування. На основі змісту поезії складемо гроно щодо характеристики ліричного героя. Яким він перед нами постає? -запишіть у зошит

Ліричний герой – спостережливий

                               Уважний

                               Небайдужий

                               Захисник

4.Сенкан. Спробуємо скласти сенкан до образу ліричного героя. Для прикладу, складіть свій і запишіть у зошит

Ліричний герой.

Допитливий, активний.

Спостерігає, повчає, закликає.

Патріот рідної землі.

Життєлюб.

 

Домашнє завдання.

Ст. 71-74, написати коротко біографію, прочитати оповідання та поезію ст.71 -72. Письмово опрацювати 12 питань ст. 73-74. Заповнити літературний паспорт вірша 

01.12.2022

Література рідного краю. Марина Джус.

  Гайворонська земля щедра талантами. Вона дарує світові відомих співаків, театральних діячів, науковців, письменників тощо. Знане в районі та за його межами імꞌя прекрасної письменниці Марини Дмитрівни Джус.

На сьогоднішньому уроці ми познайомимося з Мариною Дмитрівною Джус, її біографією, творчістю, заглибимося у духовний світ її поезій, повправляємось у виразному читанні віршів, подискутуємо з приводу піднятих у них проблем.

 

Серед служителів Богеми побутує твердження, нібито актор - не професія, а спосіб життя. Напевно, так можна сказати про митця взагалі, а про поета тим паче. Звісно, якщо він, цей поет - справжній, органічний. Тобто, поет милістю Божою. Саме такими словами можна відгукнутися про автора збірки поезій “І слів буденних незбагненні чари” - Марину Джус.

Марина Дмитрівна Джус, дівоче прізвище Горячева, народилася 23 червня 1950 року в Гайвороні в сім”ї залізничників.

По закінченню середньої школи чотири роки працювала в піонерському таборі “Артек”, а з 1973 року живе і трудиться в рідному місті. Має двох синів - 1973 та 1980 року народження.

Професія у Марини Джус далека від Парнасу. Щодня з восьмої до сімнадцятої веде вона буденну розмову із цифрами за прозаїчним казенним столом з балансовими відомостями, кошторисами,розрахунками. За фахом вона - бухгалтер (працює на водоканалі), а за способом мислення й передачі своїх думок, за станом душі - митець.

Марина Джус - член обласного літоб”єднання “Степ”. Визнана лідером районної рейтинговоі програми “Люди Прибужжя” в номінації “Талант Прибужжя”.

Викладач.   За своє творче життя Марина Джус створила безліч поезій; та на жаль, світ побачила поки що тільки одна збірка “І слів буденних незбагненні чари”.

Поетична палітра поетеси дуже багатогранна і розмаїта: інтимна лірика, публіцистика, епічні та філософські твори, балади з драматичним сюжетом, гуморески та дитячі вірші.

І тому в збірці вміщено розділи під назвою “Витоки буття”, “Розмовлятиму серцем з тобою”, “Я не соромлюсь жодного рядка”, “Пливе мого життя благенький човен”, “Курортні романи”. “З усмішкою”, “Я Женена”, “Из цикла “Почаев”, за що авторка просить пробачення у Господа і в читачів, що в одній збірці надруковані такі несумісні теми, як цикл “Почаєв”, гумор та “Курортні мотиви”. Але ж авторці так хотілось донести до читача хоча б невеличку частку написаного нею на різні теми.

Тож давайте разом розгорнемо томик віршів Марини Джус, відкриємо для себе світ її поезій!

https://sites.google.com/site/hayvoron/marina-dzus

 Домашнє завдання

Робота зі збіркою, обрати дві поезії, прочитати виразно та записати паспорти до творів

28.11.2022

Володимир Сосюра. «Осінь» («Облітають квіти, обриває вітер…»)  Пейзажні мотиви його творів. ТЛ: пейзажна лірика.

Епіграф.

Світе ясний, світе мій прекрасний, я б хотів у пісні повсякчасно

 лиш для тебе жити, не вмирать!

В. Сосюра

Дуже багато письменників й поетів у своїх творах оспівували красу рідної природи. Сьогодні на уроці ми ознайомимося із поетичною творчістю  відомого поета – Володимира  Сосюри. Широкоплечий,  кремезний, обличчя смагляве, задумливі вишнево – карі очі. Швидка хода. Голос високий, ніжний. Таким був В. Сосюра – виразник поетичної душі свого народу. Творчість Володимира Миколайовича Сосюри  назавжди залишилася однією з найяскравіших сторінок рідної України. 

1. Теорія літератури. Пейзажна лірика.

Пейзажна Лірика - це лірика, що передає роздуми й почуття поета, викликані картинами та явищами природи. Саме пейзаж допомагає нам відчути світ природи. 

2. Опрацювання ідейно – художнього змісту поезії В. Сосюри «Осінь» (1938). 

Осені поет присвячує, мабуть, найбільше віршів. Він не був байдужим спостерігачем того, що було поряд з ним, а брав до свого серця кожен порух народного настрою, жив і болів думами народу, більше того, стверджував гармонію людини з живим, з природою.

Осінь у природі... Осінь життя... Поет сприймає сумну красу осені як час збирання плодів. Його цикли осінніх мелодій здебільшого пройняті глибоким оптимізмом, вірою у вічну молодість. Виразне і осмислене читання поезії «Осінь».

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

синьоока осінь їде навмання.

В`яне все навколо, де пройдуть копита.

золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні й розкида кругом.

Скрізь якась покора в тишині розлита,

і берізка гола мерзне під вікном.

Обговорення змісту поезії, визначення теми, ідеї та головної думки твору.

2.2. Тема: відтворення вражень ліричного героя про красу осені.

2.3. Ідея: возвеличення краси рідної природи.

2.4. Основна думка: настання  осені – це і сум, це і радість. Краса рідної природи – невід`ємна часточка  кожної людини, закоханої у рідний край. 

2.5. Жанр: пейзажна лірика.

2.6. Поміркуйте:

- Які почуття виникли у вас, читаючи цю поезію?

- Яким настроєм пройнята поезія?

- Порівняйте змальоване автором зі своїми відчуттями, коли настає осінь.

- Особу у вірші, яка виражає свої почуття, переживання, називають ліричним героєм. Як ви гадаєте, це сам автор чи вигадана особа? Опишіть, що ви відчували, коли читали вірш.

- Які засоби художньої виразності використав автор?

- У який би колір ви зафарбували цю поезію?

- Складіть  асоціативне «сонечко» до слова «осінь» (спочатку за прочитаним твором, а далі власні асоціації із цим словом)

Володимир Сосюра — талановитий поет-лірик, співець боротьби і кохання, неперевершений майстер чарівного слова. Він випромінювач червоних, суворих осінніх вітрів, замріяний живописець світанків, журавлиних перельотів і голубих далей. Поет був ніжний, мов пісня солов'їна, і тривожний, наче гроза.  Сила його поезії в художній досконалості, в розмаїтті тематики, в емоційній піднесеності. Читаючи його твори, проймається його переживаннями і враженнями  в душі.

Домашнє завдання.

1. Вивчити напам`ять вірш Володимира Сосюри «Осінь».

2. Намалювати ілюстрацію до вірша ( за бажанням).

24.11.2022

В.Сосюра «Васильки» - взірець інтимної лірики. Щирість ліричного самовираження в поезії. 

Українська поезія щедра на таланти, на прекрасних і задушевних поетів. Одним з них є поет, якого ми відкрили  для себе — це Володимир Сосюра.

Коли згадуємо  його ім’я, відразу постають в уяві    вся наша запашна, вишнева, сонячно усміхнена Україна. Її безмежно любив, голубив і ніжив своїм словом поет, бо як не любити місця, де ти народився, як не любити рідну землю, ім’я якій Україна.   І мені  дуже  хочеться розпочати наше заняття саме такими музичними акордами , які вас налаштують на позитивні думки, і будуть епіграфом до уроку.

 

 Чи знаєте , що на  слова цієї поезії створений музичний твір.

« Васильки» 

     Тема. Оспівування щирого почуття, щасливої миті у житті закоханих.

Ідея. Возвеличення кохання – смисл життя кожної людини.

Основна думка. «…і синіє щастя у моїй душі.»

      Віршовий розмір: шестистопний хорей з елементами пирихію.

         Чому ? ( зачитування правила)

Жанр. Інтимна лірика. Чому? ( зачитування терміну)

- Діти, а яку роль відіграють слова, коли ти хочеш передати свою любов?

А як це зробив В.Сосюра, ми зараз дослідимо.

 Робота в парах.

Знайти художні засоби:

 ( Озвучують результати).

   Художні особливості твору.

Повтори: «васильки у полі».

Метафори: «гаї синіють», «щастя синіє в душі», «осіяють роки», «синіє поле», «хмарки летять».

Порівняння: «васильки у полі – васильки з – під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі».

Епітет: «рідні очі».

                 

1.      Зміст вірша.

Сині васильки автор порівнює з кольором очей коханої. Цю барву художники – живописці вважають холодною. А під пером поета вона наповнюється теплом: «І синіє щастя у душі моїй».

Природа у вірші одухотворена, вона радіє і сумує разом з ліричним героєм, у душі якого панує оптимістичний настрій навіть тоді, коли він усвідомлює конечність людського життя. На зміну одному поколінню приходить інше, а вічними й нетлінними зостаються краса кохання, теплота людських сердець, єднання людини з природою.

… Так же буде поле, як тепер, синіти і хмарки летіти в невідомий час, і другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас.

 

 

Схарактеризуйте образи поезії «Васильки».  

Образи	Характеристика, цитати
васильки	(ніжні голубі квіти «у полі»)
мила	(«васильки з-­під вій» — голубі очі дівчини)
гаї	(«синіють» — знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета)
щастя	(«синіє… у душі» — ліричний герой щасливий зі своєю коханою)
роки	(«одсіяють» — минуть швидко, особливо щасливі)
двоє	(нове покоління, яке по-­новому для себе буде відкривати кохання)
квіти	(прикраса землі)
поле	(вічність землі, хліба)
хмарки	(швидкоплинний час)
другий	(закохана молодь нового часу)

 

Домашнє завдання ст. 63, записати конспект біографії автора, ст. 67-68 – виразно читати поезію «Васильки»

21.11.2022

Володимир Сосюра. Патріотичні, інтимні, пейзажні мотиви його творів. «Любіть Україну!». Любов до Батьківщини як важливий складник життя людини

Широкоплечий, кремезний, обличчя смагляве, задумливі вишнево-карі очі. Швидка хода. Голос високий, ніжний. Таким був В.Сосюра – виразник поетичної душі свого народу. Творчість Володимира Миколайовича назавжди залишилася однією з найяскравіших сторінок рідної України 

 

ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ СОСЮРА 

(06.01.1898–08.01.1965 р.)

 

1.1. Дитинство Володимира Миколайовича Сосюри.

Народився Володимир Сосюра 06.01.1898 р. на станції Дебальцеве Донецької області. Своє походження родина пов’язує з французькою лінією Соссюрів, представником якої був відомий мовознавець Фердинанд де Соссюр, або з козацьким родом, від кубанських Сосюр.

Сім’я була великою: батько з матір’ю і восьмеро дітей. Батько – Микола Володимирович: «Цей феномен і жертва свого часу, – як писав про нього поет, – був людиною лагідною і здібною. За фахом кресляр, але на своєму віку змінив багато професій. Вчителював по селах, був сільським адвокатом (за п’ятак писав селянам «прошеніє» до суду, був землеміром, будівничим, чорноробом, брався за кайло і спускався в шахту. Часто конфліктував з начальством, тому й міняв роботи. А відтак і сім’я змушена була переїжджати з місця на місце.

Батько чудово малював, особливо аквареллю, грав на гітарі й гарно співав. А ще пробував писати вірші російською та українською мовами. Скрута й нестатки гнітили його, він став часто випивати і рано помер».

Мати поета – Марія Данилівна, робітниця з Луганська, займалася домашнім господарством і вихованням дітей. В молодості була дуже красивою, навіть на загальноміським балу в Луганську одержала перший приз за красу.

Після народження Володимира сім’я переїжджає в селище Третя Рота (тепер місто Верхнє), де й минуло його дитинство.

З дитинства запам’ятав Сосюра і білу крейдяну гору, і все в акаціях село, і терпкий смак кислиць. Згадувалась йому й бідна материна кофта, і стоптані батькові чоботи.

 

1.2. Роки навчання. Любов до літератури.

Перші роки навчання пройшли під наглядом батька. Коли хлопчик звертався до нього з проханям розв’язати задачу, тато навмисне відмовлявся допомагати, пояснюючи це тим, що таких задач він ніколи не розв’язував. Володя був «круглим відмінником». А коли він після другого класу за відмінне навчання приніс додому похвальний лист і повне зібрання творів М. Гоголя, батько від радості заплакав.

Після смерті батька доводилось навчання поєднувати із заробітками, щоб самому жити, та й допомагати матері. Працював у бондарному цеху, телефоністом, чорноробом, не цурався випадкових заробітків. Злидні та скрута не дали змоги здобути середню освіту. Після двокласної сільської школи вчився у ремісничому училищі на слюсаря, а потім – у Кам’янській сільськогосподарській школі, яку змушений був покинути, бо після смерті батька (1919) на нього, старшого в сім’ї, лягли турботи про матір та сімох менших братиків і сестричок.

З ранніх літ хлопчик багато читає. Особливо його захоплює пригодницька література. Позаяк грошей на книжки не було, то він навіть у перехожих запитував, чи немає у них чогось цікавого про нишпорок. Аж поки не «наткнувся» на Сергія Лукича Зубова, завідувача заводської бібліотеки, який став постачати його літературою.

Володимир багато читав. Його серце окрилювали Шевченкові вірші. Захоплювався він і творами Франка, Лесі Українки, Пушкіна, Лермонтова. Сам почав писати з чотирнадцяти років. Взявшись за перо в далекі дні юності, митець не випускав його з рук понад сорок років

Упродовж 1922–1923 років Сосюра вчиться в Харківському комуністичному університеті імені Артема, а потім два роки – на робітфаці Харківського інституту народної освіти (університету).

 

2.3. В.Сосюра у вирі історичних подій.

У 1918 р. у складі робітничої дружини содового заводу В. Сосюра бере участь у повстанні проти кайзерівських військ, стає козаком петлюрівської армії, входить до особистої варти самого Петлюри. Згодом він втік з її лав і потрапив у полон до денікінців. Його розстрілювали як петлюрівця, але рана виявилась несмертельною, й поет вижив. Судив

В.Сосюру і червоний ревтрибунал, і тільки житейська мудрість голови трибуналу, котрий розгледів у хлопчині поета, врятувала йому життя.

У 1920 р. В.Сосюра опинився в Одесі, де його, хворого на тиф, прийняли до своїх лав бійці Червоної Армії. У 1920–1921 рр. В Сосюра воює з білополяками та армією Н. Махна.

У 1941 р. поет був евакуйований до Башкирії, 1942 р. працював в Українському радіокомітеті в Москві, 1943 р. входив до редакції фронтової газети «За честь Батьківщини».

Поет помер від гіпертонії 8 січня 1965р.

 

2.4. Літературна діяльність митця.

Перші поетичні спроби були російською мовою, очевидно, під впливом перчитаних російських книжок. Коли писав першого вірша, то, як згадує поет, у нього було таке «ідіотське обличчя», що бабуся, проходячи повз нього, сказала: «Кинь писати, бо з розуму зійдеш».

Та вирішальний вплив на формування майбутнього поета мала російська і українська класика (Пушкін, Лермонтов, Шевченко, Франко), народна пісня.

Славу принесли В. Сосюрі вже перші збірки — «Поезії» (1921) та «Червона зима» (1922). Син шахтарського краю, Сосюра став натхненним співцем рідного краю і людської праці.

Лірику Сосюри років Вітчизняної війни (збірки «В годину гніву», 1942; «Під гук кривавий», 1942; числені публікації в періодиці) проймають два мотиви: віра в перемогу й водночас неретушований показ людської біди.

Повоєнна творчість поета — це повний злет його таланту. За збірку поезій «Щоб сади шуміли» Сосюрі присуджена Державна премія І ступеня (1949), а за книги «Ластівка на сонці» та «Щастя сім’ї трудової» — Державна премія імені Т. Г. Шевченка (1963).

Поет відгукувався на всі актуальні питання сучасності, тонко відчував нове в житті. На його тексти створено багато чудових пісень. Поезія Сосюри сама по собі є чарівною мелодією.

 

2.5. Особливості поетичного слова В. Сосюри.

Щирість ліричного голосу письменника, безпечність його почуттів хвилює нас до глибини душі. Усе своє життя він жив і дихав поезією. Вона була часткою його самого.

Його слово має магічну дію, бо зіткане з палкого й ніжного поетового почуття. Найскладніші теми з народного життя поет умів зігріти щирим теплом свого серця. Для стилю Сосюри притаманні схвильованість, емоційність, реалістична образність, уміння задушевно вести розмову з читачем.

Рідна мова стала невичерпною криницею поетичного слова, звідки він черпав скарби, укладаючи їх у віршовані рядки. В. Сосюра завжди дбав про точність і красу слова, афористичність вислову. Він надовго ввійшов до українських сердець, оскільки вся творчість поета — зразок вірного служіння народові.

 

2. Аналізування вірша В.Сосюри «Любіть Україну» (зі збірки «Щоб сади шуміли»)

2.1. Виразне й осмислене читання поезії.

2.2. Історія написання твору.

Поетична спадщина Сосюри багата патріотичними мотивами.

Грізне життя фронту давало Сосюрі все новий матеріал. Біль за понівечений Київ народив прекрасні рядки любові до України у жадані години його визволення.

Поет часто потерпав за свої вірші. Йому навіть закидали, що він недруг українського народу. Командній лізі Сталіна — Берії — Кагановича необхідно було вбити в людях саме дуже небезпечне для них почуття любові до рідної землі, до рідної країни.

Патріотичний вірш «Любіть Україну!» у 1951 р. став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. В.Сосюру знову перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 року.

Вірш уперше був опублікований у «Київській правді» та «Літературній газеті».

2.3. Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.

2.4. Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.

2.5. Основна думка: любов до України є едністю з невід’ємних частин духовності людини

2.6. Жанр: громадянська лірика.

2.7. Римування: перехресне.

2.8. Віршований розмір: амфібрахій.

2.9. Ідейний зміст твору.

«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі. В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет, зокрема, до кожного з нас і до всього народу:

Любіть Україну, як сонце любіть,як вітер, і трави, і води,в годину щасливу і в радості мить,любіть у годину негоди.

Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій. Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну».

Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.

Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема. Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним.

Поетове слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до юнака:

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!

Палким закликом-заповітом завершується високопатріотична поезія В. Сосюри:

Всім серцем любіть Україну свою,—
І вічні ми будемо з нею.

2.10. Художні особливості твору.

Передусім звертає на себе увагу емоційно-схвильований заклик — «любіть Україну», виражений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору.

Автор не випадково використовує епітет «солов’їна». Саме він розкриває красу рідного слова, синівську любов до рідної мови:

В грому канонад,що розвіяла в прах

Чужинців в зелених мундирах,

В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

До весен і світлих, і щирих.

Ця строфа цікава ще й тим, що В.Сосюра використовує один із найпоширеніших художніх засобів — метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв’язку, перенесення назви одного явища на інше.

Зрозуміло, що багнети і грім канонад уособлюють народ, армію, яка принесла визволення від фашистських окупантів (нагадуємо, що поезія написана в 1944 році).

В. Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність, пустопорожній пафос. Поодинокі епітети влучні, точні, викликають цілу симфонію асоціацій: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі (усі епітети, крім першого, інверсовані, що підсилює звучання і зміст означуваного ними слова). Нечисленні порівняння (любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками) доповнюють поетичний образ рідної землі, так само, як і метафора «в просторів солодкому чарі», яка образно і сконденсовано передає красу отчого краю, його природи.

Серед порівнянь особливе смислове навантаження несе вираз «як та купина, що горить — не згора», своєрідний перифраз біблійної неопалимої купини як символу безсмертя народу, Батьківщини, яких не поневолити фашистам.

Такою — живою, реальною, зримою — постає Україна у вірші, що закінчується зверненням до молоді знову у формі заклику (юначе! дівчино!) до серця кожної людини.

Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках.

 

Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Любіть Україну!»

1. Віршований розмір вірша:

а) хорей;             б) ямб;              в) дактиль;                г) амфібрахій.

2. Поезія має форму:

а) послання:             б) монологу;                 в) діалогу;                 г) полілогу.

3. Художній засіб у творі «Любіть Україну!»:

а) гіпербола;                б) анафора;                   в) антитеза;                          г) епітет.

4. Уперше вірш був опублікований у:

а) «Громаді»;                     б) «Житті і слові»;             в) «Літературній газеті»;

г) «Новій зорі».

5. Україну В.Сосюра називає:

а) могутньою;               б) великою;              в) радісною;                г) вишневою.

6. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до:

а) юнака;                       б) дівчини;                      в) вихованців дитячого садку;

г) тих, хто у скрутний для країни час зрадив її.

7. «Всім серцем любіть Україну свою,— і вічні ми будемо з нею». Дані рядки в композиційній будові твору є:

а) експозицією;               б) кульмінацію;             в) зав’язкою;            г) розв’язкою.

8. Дерева, які шумлять над ставом:

а) тополі;                  б) берези;                     в) верби;                          г) клени.

9. Українську мову В.Сосюра називає:

а) милозвучною;                б) солов’їною;                      в) гучною;               г) веселою.

10. Рідна країна горить — не згорає, як та:

а) зірка;                 б) райдуга;                   в) діброва;                        г) купина.

11. Любити свій край потрібно:

а) як вишневий сад;                                    б) у годину негоди;

в) мов цінну річ;                     г) не звертаючи уваги на ментальність його народу.

12. Без Батьківщини кожний українець:

а) сирота;             б) вітер у полі;               в) порох і дим;               г) дорожній пил. 

 

Домашнє завдання за 17.11.2022

Написати конспект біографії автора ст. 63-64, вивчити поезію В.  Сосюри «Любіть Україну!»

Домашнє завдання за 21.11.2022

у підручнику ст. 66, 67 - зробити конспект з ТЛ, дати відповіді на питання (їх 12)

17.11.2022

Запрошую на онлайн урок

14.11.2022

Запрошую вас на 3 онлайн урок  (посилання вище)

РМ №2. План порівняльної характеристики образів Поета і Бертольда

10.11.2022

Леся Українка. «Давня казка». 

Порівняльна характеристика Поета і Бертольда

1. Літературна вікторина.

Продовжте речення 1 словом (письмово).

1.За жанром «Давня казка» Лесі Українки.

2. Головний герой твору «Давня казка».

3.Де відбулася перша  зустріч поета з лицарем? 

4. Кохану лицаря Бертольда звали...

5. Що вважав своїм багатством поет? 

6. На якому музичному інструменті грав поет? 

7. Яку квітку кинула кохана лицареві як подяку за серенаду?

8.Скільки тривала облога міста, у якому опинився Бертольдо зі своїм військом?

9. «Краще смерть, ніж вічний сором!» - це слова...

10. Що обіцяв поетові лицар «за талант співацький»?

11.Що почули слуги Бертольда, підходячи до хатини поета?

12.Чим займаються сьогодні поетові нащадки? 

2. Пригадаймо, про що йдеться в поемі «Давня казка» (усно).

- Яка тема «Давньої казки»?

- Назвіть ідею твору. 

- Яка основна думка поеми? 

- Які ознаки казки має твір? 

- Доведіть, що «Давня казка» – ліро-епічна поема.

- Зі скількох розділів складається поема. 

- Який епізод є кульмінацією? 

- Які проблеми порушено у творі? 

- Хто є головними героями поеми? 

3. Робота над порівняльною характеристикою героїв. 

    Отже, центральними персонажами поеми є поет і Бертольдо.

- Коли ми вперше зустрічаємося з героями?

- Як герої  розмовляють один із одним?

- Чи поступається хтось із них у дотепності?

- Як описується зовнішність поета?

Що є найціннішим для поета?

- Як до Поета ставляться прості люди?

- Яким є ставлення поета до народу?

- Яку допомогу надав поет лицарю?

- Чому поет помирає?

- Яку справу залишив герой по собі?

- Що ви можете сказати про лицаря? 

- Чому він так зневажливо поставився до поета під час полювання? 

- Яким зображений пан, коли він прийшов до поета по допомогу?

- Що є найціннішим для Бертольдо? Про що він мріє?

- З чим пов'язаний військовий похід під керівництвом Бертольда? 

- Як ставився лицар до простого люду після повернення з війни? 

-  Чи розуміє герой силу поетичного слова?

-  За що лицар пропонував поетові золото? 

- Знайдіть у тексті і зачитайте відповідь поета на запрошення Бертольдо стати «придворним співцем» та прокоментуйте її.

Однією з основних проблем твору є проблема свободи особистості, свободи митця. Свободи слова. Вона була, є і буде актуальною і проходить через усю історію України. Сьогодні постала із забуття історія розстрілу кобзарів і лірників 1934 року. Ця історія лягла в основу фільму «Поводир, або Квіти мають очі». Більше ста журналістів зазнали побиття і переслідувань під час висвітлення подій на майдані.

4. Робота з таблицею «Порівняльна характеристика Поета та Бертольда».

Поет	Порівняння	Рицар Бертольдо
Спільне
Молодий	Вік	Молодий
Розуміє дивну силу слова, поважає почуття кохання, гострослов	Риси характеру	Визнає силу слова, здатний кохати, гострий на язик
Відмінне
Поет, людина з народу	Соціальний стан	Рицар, землевласник Використовує свій дар на користь людям
Використовує дар поета на користь собі	Ставлення до поезії	Поважає Ставлення до людей Зневажає
Найбільше багатство — поле, небо, синє море й думки, які скрізь гуляють на волі	Життєві цінності	Віддав би увесь той химерний, таємний світ за справжнє графство й замок
Послідовність, рівновага, чесність, доброта, щедрість, завжди на боці пригноблених, борець із несправедливістю	Риси характеру	Імпульсивність, підступність, невдячність, звичка грабувати
Мужній, сміливий, чесний, волелюбний, стійкий, відданий народові,          безкорисливий,         талановитий, має підтримку народу.	молоді люди, розуміють силу слова, дотепні, гострі на язик, визнають красу почуття кохання.	Самовпевнений, боягузливий, недобрий, корисливий, зверхній, пихатий, підступний, гордий. Улесливий, прагне до збагачення, бездушний.

5. З поданих прислів’їв виберіть ті, які стосуються поета, і ті, які –графа:

- Не зробиш людям добра, не побачиш від них лиха.

- Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак.

- На моїй шиї сидиш, а мені добра не твориш.

- Не сподівайся дяки від приблудної псяки.

- Як напився, то до криниці задом обернувся.

- Я на його хлібом, а він на мене каменем.

- Для нашого Федота не страшна робота.

- Не плюй у криницю, бо прийдеться напитися.

- Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

- Забули воли, як телятами були.

6. - Яке лексичне значення слова лицар в українській мові ?

Ми визначили риси поета і Бертольдо.

Ли́цар, іноді Ри́цар - середньовічний шляхетський титул в Європі.

Лицарство виникло у франків у зв'язку з переходом у VIII ст. від народного пішого війська до кінного війська васалів. Піддавшись впливу церкви та поезії, воно виробило моральний та естетичний ідеал воїна, а в епоху Хрестових походів, під впливом виниклих тоді духовно-лицарських орденів, замкнувся у спадкову аристократію, що усвідомлювало себе міжнародним військовим орденом. Посилення державної влади, перевага піхоти над кіннотою, винахід вогнепальної зброї та створення постійного війська до кінця Середньовіччя перетворили феодальне лицарство в політичний стан титулованої знаті.

Епоха лицарів, а разом з нею й головні атрибути: обладунки, зброя, поєдинки — залишилися далеко в минулому. У сучасному світі лицаря, в історичному розумінні цього явища, можна зустріти лише на сторінках книг, у фільмах, або як історичний символ. Незважаючи на дані тенденції, певні аспекти «лицарської епохи» збереглися і в сучасній дійсності, а саме, якості лицарів, які проектуються на чоловіків: честь, благородство, сила, доброта, здатність захистити слабкого.

- Отже, кого можна вважати справжнім лицарем?

- Чому ж автор називає Бертольда лицарем?

Отже, поетичне слово нерозривно зв’язане з народними інтересами й повинно служити народу, його боротьбі за краще життя. Найвище призначення поезії — пробуджувати суспільну думку, піднімати людей на боротьбу за волю, бо справжній поет не має права стояти осторонь, коли його народ виборюватиме щасливе життя для рідної землі.

Домашнє завдання: підготуйтеся до контрольної роботи

07.11.2022

Запрошую вас на 4 онлайн урок

Леся Українка "Давня казка". Проблеми і мотиви

03.11.2022

ЛЕСЯ УКРАЇНКА. «ДАВНЯ ВЕСНА». ТЕМА ГАРМОНІЙНОГО ЄДНАННЯ ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮ

          Доброго дня, мої любі діти. Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомитись із творчістю ще однієї української поетеси, її життєвим  і творчим шляхом, опрацюємо  вірш «Давня весна». Але урок буде незвичайним - проведемо його у вигляді усного журналу «Її життя – сонячний промінь».

Поміркуйте

- Чому всіх і досі хвилює творчість Лесі Українки, є актуальною в наші дні? Де черпала сили ця хвороблива, слабка фізично і незламна духом жінка?

 

Весна – найжаданіша пора у житті людини.

Леся Українка дуже любила природу, особливо весняну, коли все зеленіє, буяє квітом. Весна для неї – це час, коли не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі.

Поезію «Давня весна» Леся Українка написала під час хвороби. Як же вона сприймає прихід весни? Про це ми дізнаємося, прочитавши поезію.

Ця поезія була написана 1894 року, але це були спогади про весну давню. У квітні 1892 року поетеса писала М.Павликові: «…Весна тепер справжня настала, і навіть тут у нас було нібито гаряче, а мені се найкраще. Я вже давно не бачила справжньої весни, і мені здається, що так багато зозуль, як сей рік, ще ніколи не було. Через те я, хоч і не часто, приходжу в оптимістичний настрій, і тоді мені своє і чуже життя кращим здається, а дуже нелогічно, бо що спільного між оптимізмом і зозулями?».  Вірш входить до циклу «Мелодії». Цикл же входить до збірки «Думи і мрії», що вийшла друком 1899 року.

І наше обговорення поезії, і інформація, яку ви щойно прослухали, допоможуть вам у подальшій роботі.

-        Словникова робота:  пояснити значення слів

Бриніло

Загомоніло

Замиготіло

Прилинули

-        Поміркуйте:

-          Посилаючись на текст твору, опишіть красуню-весну.

-          Чи можна за допомогою цього опису визначити ставлення до весни?

-          Яким же чином лірична героїня твору ставиться до приходу весни?

-          Із яскравістю та шумом весни контрастує який стан ліричної героїні?

-          Чому поетеса висловлює обурення весні?

-        Доберіть синоніми до слів: ЯСНА, МИЛА, ВЕСЕЛА, ЩЕДРА.

-          Поясніть значення слова САМОТНА.

-          Як ця поезія пов’язана з життям її авторки?

-          За що героїня поезії вдячна весні?

-          Про що ця поезія? (про вміння бачити красу світу, вміння радіти йому, кожній хвилині життя, про повноту життя).

Тема: відтворення впливу приходу… (весни на хворобливий стан поетеси).

Мета: возвеличення краси… (весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою самотність, хворобу).

Складання сенкану до слова весна (на основі прочитаного твору)

Весна

Щедра, мила

Грала, сипала, принесла

Летіла хутко, мов стокрила

Життя

Отже, для ліричної героїні вивченої  поезії весна – це і є радість, спокій, саме бажання жити.

Яка ж ідея вірша?   

У кожного своя доля, кожен своїм шляхом їде по життю. Щоб бути щасливим, треба навчитися цінувати найменші радості життя. Возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність.

— Чому поетеса згадує про давню весну?

-      Як ви думаєте, чому вірш названо “Давня весна”, а не просто “Весна?” (Враження від весни, яку згадує поетеса, було таким сильним, що воно не забулося і через багато років).

Отже, для ліричної героїні вивченої  поезії весна – це і є радість, спокій, саме бажання жити.

   Отже, сповнена легким смутком її поезія розкриває безмежну красу світу природи, життєлюбний характер Лесі Українки, навчає берегти кожну мить, цінувати скромні дарунки повсякдення: спів пташок і цвіт яблуні, весняний повів вітру та вогні блискавиць. Попри будь-які випробування, життя прекрасне, читаємо між рядків її чудової поезії.

Бажаю вам, щоб у серці завжди була весна, незважаючи на погану погоду, та всі негаразди. Натхнення вам і бадьорості.

- Якщо щось трапилося у вашому житті, ви втомилися від буденності, вам болить… Залиште все , підіть до неї, до Природи. Послухайте її велику тишу, і вона відкриє вам свої таємниці, залікує рани. Адже усі ми: квіти, трави, дерева, люди – діти великої могутньої Природи.

Домашнє завдання.

Запишіть у зошит: «Якби тобі довелося описати твою весну, якою б вона була, у вигляді кого? Які кольори, щоб вона робила, як сприймала її прихід природа?»

 

31.10.2022

Тема: Леся Українка. Розповідь про життя поетеси, її мужність і силу духу.

Мотив гармонійного єднання людини з природою у вірші «Давня весна».

 

У нас сьогодні знайомство з талановитим твором Лесі Українки, з її особливим, неповторним світом слова.

 Із творчістю Лесі Українки ви зустрічаєтесь  вдруге. Вдома ви вже почали знайомитись з її особистістю, готувались до зустрічі з письменницею. Давайте спробуємо познайомитись ближче: наблизимося до письменниці,  її оточення.

 

Про себе Леся Українка говорила:

Я на гору круту, крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

  «Contra spem spero !»

Як ці слова  характеризують поетесу?

 

Весна — найжаданіша пора у житті людини, її завжди зустрічали радісно і урочисто. Після довгої зимової холоднечі та негоди всім кортить поспілкуватися з живою природою — побачити, як прокльовуються з-під землі ніжні списики зела, як прилітають птахи і лунають їх дружні співи. Весна для Лесі Українки — це час, коли їй не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі.

Як же сприймає прихід весни поетеса? Це ми дізнаємося, ознайомившись із змістом її вірша «Давня весна». Поезія була написана 1894 року, але це були спогади про весну давню. Вірш входить до циклу «Мелодії» із збірки «Думи і мрії».

 

https://www.youtube.com/watch?v=lxOjVT4sEog&ab_channel=%D0%A3%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97...

 

Виразне читання твору.

https://www.youtube.com/watch?v=PxChT8_2uN8&ab_channel=%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5

 

Аналіз вірша «Давня весна»

 

Ø Хто головний герой вірша? Від чийого імені ведеться розповідь?

Ø Які дві картини протиставляються у вірші?

(Прихід пахучої, буйної весни і стан поетеси).

Ø Що відбувається в природі навесні?

Ø Знайдіть у перших двох строфах рядки, в яких про весну говориться як про живу 

істоту.

Ø Як  лірична героїня ставиться до приходу весни?

Ø Яким був спочатку настрій дівчини? Чому вона була дуже сумна?

Ø Чому вона висловлює обурення весні?

Ø У зв’язку з чим лірична героїня змінила своє ставлення до весни?

Ø Який дарунок принесла весна поетесі? Як про це сказано у вірші?

Ø Як потім змінився настрій дівчинки? Чим це було викликано? Як цей настрій можна передати під час читання?

Ø З яких рядків видно, що незважаючи на хворобу, героїня сильна, мужня, що вона з любов'ю ставиться до природи?

Ø Як поетеса описує у вірші пробудження природи: вітру, дерев, пташок? Прочитайте ці рядки.

Ø Поясніть, як ви розумієте вислови: "промінням грала, сипала квітки "; "співало все, сміялося, бриніло ".

Ø Які слова вживає поетеса для характеристики весни? (весела, щедра, мила, промінням грала, сипала квітки).

Ø Про що свідчить вислів «весна летіла...», «мов стокрила...»? (Весна настала дуже швидко).

Ø Чому так багато дієслів використовує поетеса? (Все у русі, стан природи змінюється на очах).

Ø Як ви думаєте, чому вірш названо «Давня весна», а не просто «Весна?» (Враження від весни, яку згадує поетеса, було таким сильним, що воно не забулося і через багато років).

                             

 ─ Чи простежуємо ми гармонію ліричної героїні та весняної природи у поезії?

 

У вірші «Давня весна» Леся Українка порушує проблему «людина й природа».

   Все злучиться в цілість – природа і люди,

Що є, що минуло, що сталось, що буде…

                                                                                        Леся Українка

 

Твір починається картиною весняного буяння, цвітіння. Поетеса використовує метафоризовані епітети, які створюють нагромадження ознак. Порівняння, світлові, пластичні та звукові образи створюють потужне враження — торжество весни:

Була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

У другій строфі мотив гармонійного єднання людини з природою постає за принципом контрасту.

 

─ Порівняти зміст 1і 2-3 строфи. Чи існує гармонія людини і природи?

(Усе навколо цвіте і оживає, а лірична героїня переживає важку недугу):

Співало все, сміялося, бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

Відродження природи протиставляється стражданню хворої людини. Це навіює сумний висновок: «Мене забула радісна весна».

 

─ Але ж людина — це частинка природи, то невже світ природи не приймає

 людину, не може позбавити її фізичних мук?

Відповідь на це питання дає четверта строфа:

Ні, не забула! У вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

Яблунева гілка несподівано стає сигналом співчуття, надії, оптимізму. Душа хворої оживає, наповнюється світлом весняної краси, надією на краще. Невидимий гуманізм природи наснажує. Слово «весна»  уже позначає не лише пору року, а й  втілює спільне оновлення і в навколишньому світі, і в душі людини.

 

Опираючись на запитання таблиці, допишіть речення і сформулюйте тему та ідею поезії «Давня весна».

Запитання
Стосовно теми твору	Яке явище природи зображено в поезії? Який стан ліричної героїні? Чи контрастує він з тим, що відбувається в природі?
Стосовно ідеї  твору	Яким є ставлення ліричної героїні  до  краси природи? Як прихід весни впливає на настрій і самопочуття дівчини?

 

—   Яка тема поезії?  (відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси).

—   Яка ідея вірша?  (возвеличення краси природи, під впливом якої людина забуває про свою хворобу. Щоб бути щасливим, треба навчитися цінувати найменші радості життя).

—   У яких рядках висловлено основну думку вірша?  («Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала» )

 

 

Тема
Ідея
Головна думка
Художні засоби	Цитати з тексту	Роль у вірші
Метафори, персоніфікація	«весна промінням грала, сипала квітки»; «летіла хутко», «весна…дарунки всім несе», «заглянули від яблуні гілки», «замиготіло листячко зелене», «прилинув вітер, заспівав», «прилинули пісні пташині», «гай свій відгук…прислав», «весна дала», «весна…за вікном цвіла»	Відтворити весну як живу істоту. Весна – подруга лір. героїні
Порівняння	«летіла хутко, мов стокрила»	Описати політ весни
Окличні речення	«За нею вслід співучії пташки!», «Зелений шум, веселая луна!», «Ні, не забула!»	Відтворити емоції
Синоніми	Ожило, загомоніло	Передати рух у природі
Зорові образи	«промінням грала», «сипала квітки», «летіла хутко…»	Відтворити стан душі хворої
Слухові образи	«усе загомоніло», «веселая луна», «вітер…про весняну волю заспівав».

Давня весна виникла і триває досі, кожного року неповторна, відроджує живе і дає надію на майбутнє, віру в добро, у можливість досягти певних вершин, жити  у гармонії. А до цього треба прагнути, йти, працювати.

Людина добра, щира здатна досягти гармонії.

Оптимізм — життєве кредо Лесі Українки. Життя Лесі було досить складне. Але вона засвоїла «трагічний  світогляд» — всі нещастя сприймати стоїчно.

У листі до А. Кримського пише:

«Нащо думати про катастрофи, дорогий товаришу. Над усіма нами вони висять, та, на щастя, ми не знаємо, коли вони впадуть».

«Я прогресистка і думаю, що світ іде до кращого, а не до гіршого».

«Я можу в літературі або тримати бойовий тон, або мовчати».

«Виконуй свій обов’язок, а там — будь що буде».

 

Домашнє завдання                                                      

Ст. 46-47, Аналіз твору записати у зошит. Поезію „Давня весна” читати й аналізувати  Усно відповідати на 12 питань.            

 

27.10.2022

ЛЕСЯ УКРАЇНКА. ЖИТТЯ ПОЕТЕСИ, ЇЇ МУЖНІСТЬ І СИЛА ДУХУ. ПОТУЖНЕ ЛІРИЧНЕ НАЧАЛО, РОМАНТИЧНІСТЬ, ВОЛЕЛЮБНІСТЬ, ОПТИМІЗМ, МРІЯ І ДІЙСНІСТЬ ЯК ПРОВІДНІ МОТИВИ ПОЕЗІЇ «ХОТІЛА Б Я ПІСНЕЮ СТАТИ…»

У звичайному житті вона — слабосила і хвороблива дівчина. У літературі — титан духу, «дочка Прометея». Хто ж вона, Лариса Петрівна Косач, знана у всьому світі як Леся Українка? Чому всіх і досі хвилює її творчість? Чому її поезії є актуальними в наші дні? Де черпала сили ця хвороблива, слабка фізично і незламна духом жінка? Яким було її життя? Саме про це ми і говоритимемо сьогодні.

Епіграфом нашого уроку будуть слова:

Так, я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Колись давно Леся Українка написала ці рядки. Спробуйте тільки за ними охарактеризувати людину, яка є їх автором. Яка вона?

А зараз пригадаймо вірш Лесі Українки «Як дитиною бувало…»

https://www.youtube.com/watch?v=nQO2Li_Zm4c

Саме ці рядки, на мою думку, найповніше розкривають характер поетеси. Ще змалечку вона була гордою, незламною людиною, яка має власні погляди на життя і вміє їх відстоювати словом і ділом.

1. Пригадайте:

✵ Що ще ви знаєте про поетесу?

✵ Які її твори пам’ятаєте із попередніх класів?

✵ Чи можна говорити, що Леся Українка здійснила життєвий подвиг?

Іван Франко писав у статті про Лесю Українку: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини». І ще: «Її поезія — то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна». Сама поетеса говорила:

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука?

Чи пісня й думка кволі?

Леся Українка усвідомлювала високу місію митця — давати надію зневіреним, підтримувати в них силу духу, кликати до гідного людини життя:

Я на гору круту, крем’яную

Буду камінь важкий піднімать.

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Незвичайна, особлива жінка — Леся мала різнобічну художню обдарованість, неабияку уяву. «Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга», — писала поетеса до Л. Старицької- Черняхівської.

У дуже ранньому віці вона виявила схильність до музики. Незаперечний факт: володіла абсолютним музичним слухом (рідкісним хистом) і все життя тяглася до музики. Зізнавалася, що, напевне, з неї вийшов би досконаліший музика, ніж поет (якби не жорстокість долі).

Справді, у 9 років Лариса Косач на фортепіано «вже грає зі школи» (за словами матері). Але в 11 років «з’явилася припухлість на лівій руці, рука боліла, і це заважало грати на фортепіано»; у 12 років — операція кисті лівої руки, видалення кісточок, вражених туберкульозом.

«Деякі рухи цієї руки залишилися обмежені, але все ж Леся зовсім добре могла нею все робити, навіть грати на фортепіано. Її музику було надзвичайно приємно слухати, далеко приємніше, ніж багатьох блискучих техніків — віртуозів… Грала так найчастіше вечорами, — без світла, в темряві, коли не дуже хто слухав, — свої імпровізації, — згадувала сестра письменниці Ольга. — Власне, імпровізації, а не зафіксовані композиції, бо кожен раз це було щось інше. Це була наче не музика, а розмова…».

«Леся була озброєна ще однією галуззю мистецтва — вона гарно малювала. — Згадувала Оксана Стешенко. — Я часто бачила, як Леся вимальовувала різні взірці народної творчості. На Великдень завжди розписувала писанки, здебільшого квітами, які вона надзвичайно любила. Її писанки були ніжні, тендітні, без яскравих барв. Іноді малювала вона на яєчках і ніжні арабески свого власного витвору».

Крім давнього потягу до студій з малювання, Леся вже з 9 років дуже гарно вишиває, може навіть виготовляти мережки.

Окрім усього, поетеса займалася й багатьма практичними справами. У 18 років організувала гурток молоді, який займався перекладом кращих творів світової літератури українською мовою.

У 19 років написала для молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», котру в 1918-му було видано як підручник для національної школи. Матеріально підтримувала революційно-демократичну молодь. Записувала разом із чоловіком спів кобзарів на фонограф. Будучи добре обізнаною з музичним письмом, збирала і записувала фольклор. Брала участь у відкритті в Полтаві пам’ятника Івану Котляревському, написала посвяту «На столітній ювілей української літератури». Однак справою її життя, захопленням, покликанням і божим даром була поезія.

Провідними мотивами поетичної творчості Лесі Українки були романтичність, волелюбність, оптимізм, переплетіння мрії і дійсності, гармонійне єднання людини з природою, людське щастя.

Сьогодні про життєвий подвиг Лесі Українки пам’ятають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Створено музеї, які розповідають про життя і творчість поетеси, споруджено пам’ятники, які нагадують нащадкам про силу волі і прагнення до боротьби великої доньки українського народу.

2. Робота з підручником

Прочитати статтю підручника про життєвий і творчий шлях поетеси.

3. Завдання учням

Поєднайте непоєднуване в житті Лесі Українки:

Сила — Слабкість

Чоловіки — Жінки

Невідвідування школи — Висока освіченість.

4. Пригадайте:

Дайте визначення пісні як жанру художньої літератури.

✵ Які пісні є? У чому їх призначення?

✵ У чому полягає значення пісень для людини?

✵ Як Леся Українка ставилася до музики, пісень?

Пісня! Як багато вона важить у житті людини! У ній — минуле, сучасне і майбутнє. В ній найповніше виявилася душа народу.

Українська пісня ніколи не відривалася від життя. Вона завжди була її джерелом і об’єктом відображення. Народна пісенність як дзеркало життя і поглядів трудових мас відзначається винятковою вірністю, бо ж вона вивірена багатим досвідом поколінь, відшліфована впродовж віків найталановитішими представниками народу, облагороджена чистим народним сумлінням. Саме в цьому — секрет її невмирущої поетичної краси і загальнонародного звучання.

Отже, сьогодні на уроці ми дізнаємося про те, чому лірична героїня поезії Лесі Українки виявила бажання стати піснею.

6. Опрацьовування ідейно-художнього змісту поезії Лесі Українки «Хотіла б я піснею стати»

6.1. Виразне читання твору

https://www.youtube.com/watch?v=f4fetWDHe3k

6.2. Тема: бажання ліричної героїні вірша стати піснею, яка була б відомою в усьому світі.

6.3. Ідея: возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя.

6.4. Основна думка: пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі.

6.5. Жанр: лірична сповідь.

6.6. Аналіз поезії.

✵ Чому поетеса, на вашу думку, прагнула стати піснею?

✵ Про яку ясну хвилину говорить у вірші Леся Українка?

✵ Яке значення мала пісня в житті письменниці?

✵ Чим пояснити прагнення Лесі Українки возвеличити волю? Хіба вона була ув’язненою?

✵ Який епітет повторюється в поезії? Про що він свідчить?

✵ Як твір поетеси пов’язаний з її життям?

✵ Опишіть море, застосовуючи текст поезії. («Хвилі прозорі», «море хибне, гучне» ). Про що це свідчить?

✵ Яким настроєм пройнятий твір Лесі Українки? Чим це пояснити?

✵ Чи можна, на вашу думку, вважати шум моря його піснею? Пофантазуйте, про що воно співає.

✵ Які враження на вас справила ця поезія Лесі Українки?

6.7. Художні особливості поезії.

Епітети: «ясна хвилина», «ясні зорі», «спів дзвінкий», «хвилі прозорі», «море хибне», «щастя таємне»;

Метафори: «вітер розносив луну», «поминути співом», «упасти на хвилі», «лунами мрії».

Повтори: «ясніші… яснії», «гучніше… гучне», «мої…», «моє…»; Порівняння: «ясніші, ніж зорі яснії»; «гучніші, ніж море гучне».

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити напам’ять поезію «Хотіла б я піснею стати..».

Виписати з твору рядки, які здалися найцікавішими, найкрасивішими, наймудрішими, прокоментувати їх.

24.10.2022
ПЧ №2.  Олесь Гончар "Берег любові" 

Повідомлення про Олеся Гончара.

Майбутній письменник Олесь (Олександр) Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в слободі Суха Кобеляцького району на Полтавщині (проте є свідчення старшої сестри, що це сталося в робітничому селищі Ломівці в Дніпропетровську). Виховувала його бабуся, бо мама померла, коли хлопцеві було два роки, а батько одружився вдруге. Згодом Гончар так згадував про бабусю: «Бабуся була неписьменною, але без неї, певно, я не став би письменником. В її лагідній, людинолюбній натурі, в її образі ніби втілювалося для мене все краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, правдивість, безмежна доброта, обдарованість».

У голодні тридцяті бабуся його опухлого ледве виходила. У сім’ї був «Кобзар» Т. Шевченка, над яким «бабуся й тітки проливали сльози», коли малий Сашко читав його вечорами. А невдовзі в життя хлопця прийшли й інші митці слова: Панас Мирний, Іван Франко, Леся Українка, Степан Васильченко...

Писати Олесь починає ще в дитинстві. Насамперед, очевидно, через природне мистецьке обдарування, а також під впливом своїх попередників. Велику роль відігравав улюблений учитель мови та літератури, який зумів прищепити палку любов до рідного слова, красного письменства. До речі, саме він і назвав Гончара Олесем, якого до того звали Сашком.

1933 року 14-літній підліток влаштувався кореспондентом районної газети, яка згодом направила його до харківського технікуму журналістики, а 1938 року Гончар — уже студент філологічного факультету Харківського університету. Першокурсник пише оповідання «Черешні цвітуть», яке друкують у журналі «Радянська література», а 1941 року за оповідання «Орля» він отримує свою першу премію.

Олесь Гончар пройшов через усю війну. Демобілізувавшись, поновився на четвертий курс літературного факультету Дніпропетровського університету. 1946 року журнал «Вітчизна» надрукував першу книгу майбутнього роману «Прапороносці» — «Альпи».

У 1959-1971 рр. Гончар керував Спілкою письменників України. За роман «Людина і зброя» 1960 року був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка.

Відомий роман «Собор» був заборонений, але завідуюча однієї з книгарень за позичені гроші викупила всі примірники твору, що надійшов у її магазин, і з великим ризиком розповсюджувала книгу серед справжніх патріотів.

Після «Собору» ще були «Циклон» (1970), «Бригантина» (1973), «Берег любові» (1976) та ін.

Коли в жовтні 1991 р. українське студентство голодувало під Верховною Радою, у числі голодуючих була онука Гончара — Леся. Останні роки життя Олесь Гончар прожив у незалежній Україні. Письменника не стало 1995 року. Ховав його весь Київ і вся Україна.

 

Домашня робота: дорогі діти, ознайомтесь з матеріалом твору

Берег любові - скорочений варіант

20.10.2022

Тема: Тарас Шевченко. «Мені однаково, чи буду». Поняття про філософську  лірику.

 

Епіграф: «Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки  думкою, а  й  обставинами  життя був з ним міцно і кровно зв’язаний»

                                               М.Добролюбов

 

    Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше  пізнаєш справжнього Шевченка, то  більше в  його  творах  знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця  не  пізнаним. А  чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи.

Такою  самою  мірою, як  і загадка  його генія,  хвилює  нас  його  життєвий шлях і творчість.

    Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до  рідного народу, до України  намагався  пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. До таких творів  поета належить  вірш «Мені  однаково, чи буду…».

Літературознавча довідка

    5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано і відправлено  до  Петербурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах  і  нестерпного  очікуванні  вироку провів Тарас Григорович  квітень і травень. Проте  Шевченко звинувачували, головним чином, не  в участі  в  Кирило-Мефодіївському братствві, а в написанні революційних творів.

    Цикл «В казематі» Тарас Шевченко написав навесні 1847 р.. Усього до циклу «В казематі» входить тринадцять  віршів: «Садок  вишневий коло хати…»,  «Мені однаково, чи  буду..»,  «Ой  три шляхи широкії…». Усі вірші цього циклу різні за настроєм, мотивами, ритмікою, проте їх об’єднує  задум поета.

Ідейно-художній аналіз поезії Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду...»

Виразне читання вірша.

Історія написання поезії.

    Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію «Мені однаково, чи буду…», тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не  дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинили появу вірша «Мені однаково, чи буду…». Дана поезія написана під час перебування письменника в казематі у 1847 р.

Записи у зошити

Тема: відтворення почуття  громадянської  мужності, духовної стійкості  і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум  поета  над  важкою  долею власного рідного краю.

Ідея: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.

Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх  майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.

Жанр: філософська лірика з патріотичним пафосом.

Композиція.

Вірш можна поділити на дві частини: 18 рядків — перша частина, 5 рядків —  друга.

Побудований твір на протиставленні, функцією зв’язку й протиставлення між частинами наділений сполучник та.

 

Зміст поезій.

    Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений  на  висилання до Сибіру. Але особисті страждання не лякають його.

    Митцеві  не страшно й бути забутим людьми. Трагічне  його невільницьке і сирітське  минуле  привчили  його  до  страждань і забуття. Сумна  доля  чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой  уважає, що  зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що  трагічна  доля  чекає  Україну. Її  грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою.

    Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет.

    У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо  російські  самодержці присплять національну свідомість українців і викоренять з  їхньої свідомості  бодай натяки  на  можливість існування самостійної української держави:

Як Україну злії люди                  

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять.

    Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

    Але  дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності  до  рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні».

    Для  поета  рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий  шлях  несе  на  собі  відбиток довгого  перебування у кріпацькій неволі: «На нашій — не своїй землі». Та перед цими рядками є й інші: «На нашій славній Україні». З  одного  боку, Україна  славна і  наша, а з  іншого — все - таки, «не своя», бо невільна, сама собі не належить.

    Саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче  глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для  своєї  Батьківщини, але наразі відчула, що через певні обставини від її праці може  не  залишитися й «малого сліду».

    Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що «малого сліду не  полише  на Україні і що його «не пом’яне батько з сином». Ці запевнення поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його  на  рідній землі, чи не згадуватимуть,— все  це для того, щоб  наголосити: Шевченкові,  звісно, не  однаково. Вісімнадцять  рядків  вірша  напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую збудять…

Ох, не однаково мені.

    У цих  рядках  Кобзар надзвичайно точно передбачив  головну  проблему української  нації, що, мов  меч, висить  над  нею  вже кілька століть і стала чи не  найзлободеннішою  проблемою  сьогоднішнього  дня: окраденість у  час її оновлення та відродження. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду…» зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.

Опрацювання ідейного змісту твору.

Поміркуйте:

-  Яким настроєм пройнята поезія?

-  Над чим Т. Шевченко розмірковував у творі?

-  Про що свідчить початок вірша?

-  Чому поет хвилюється за долю України?

-  Через що Т. Шевченку байдуже стосовно  до того, чи будуть про нього згадувати,   чи забудуть?

-  Про що поет згадує, живучи у неволі?

-  Яким чином дана поезія пов’язана з життям письменника?

-  Як Т. Шевченко характеризує Україну? (На нашій славній Україні, На нашій - не своїй землі)

-  Що таке молитва? Чому Т. Шевченко хоче, щоб молодь  не  забувала тих, хто    загинув заради волі, щасливого життя на Україні, і молилася за неї?

-  Що свідчить про  небайдуже  ставлення поета щодо  подальшої долі рідного краю?

-  Хто і як окрав рідну землю? Як їх називає письменник.

-  Чим закінчується поезія? Яким чином змінюється настрій ліричного героя?

-  До чого закликає письменник у цій поезії?

-  Чим схвилювала вас дана поезія?

Гра «З`єднай слова» - письмово

Завдання: з`єднати слова з вірша Тараса Шевченка, щоб утворилися словосполучення.

в неволі                                           земля

неоплаканий                                   Україна

малий                                               виріс

славна                                              своїми

злії                                                    слід

своя                                                  люде                                         

 

Теорія літератури

Види ліричних творів.

    Залежно від змісту ліричні твори умовно поділяються  на такі  види: громадянська, філософська, пейзажна та інтимна лірика:

громадянська лірика — поезія, в якій виражені думки і почуття, викликані  суспільно-політичними тогочасними явищами;

інтимна, або особиста, лірика — твір, де настрої поета викликані його спогадами про рідний край;

пейзажна лірика — твір, в якому передані настрої ліричного героя, викликані спогляданнями природи;

філософська лірика — поезія, в  якій  виражаються  думки  і  почуття, викликані складними роздумами над проблемами буття.

 

Домашнє завдання

1.    Вивчити напам`ять вірш «Мені однаково».

2. Виконати тести

1. Поетові байдуже, де він:

а)  буде жити;                                  

б) зможе оселитися;                          

в) перебуватиме в ув’язненні;                       

г) писатиме власні твори.

2. Розмірковуючи над власною долею, Т. Шевченку «однаковісінько», чи його:
а) шануватимуть в суспільстві;                     

б)  хто згадає або забуде;

в) вважатимуть за революціонера;                

г) твори будуть мати популярність.

3. Поет виріс у неволі:

а) на Аралі;   

б) в Петербурзі;    

в) між чужими;    

г) про що він говорить з неабиякою гордістю.

4. Помираючи, Т. Шевченко прагне все:

а)  із собою забрати;                                       

б) залишити у спадок рідному народові;

в) своє майно знищити;                                  

г) ним написане вивезти за кордон.

5. Україну поет називає: а) приниженою;

б) щасливою; в) знесиленою; г)  славною;

6. Т. Шевченко хотів, щоб батько з сином:

а) молились за Вкраїну;                               

б) захищали рідний край від ворогів;

в) оберігали традиції українців;                 

г) допомагали знедоленим.

7. Поетові не байдуже, як Україну «присплять люди»:

а) ледачі;   

б) незграбні;    

в) злі;   

г) хитрі та улесливі.

8. Рядок, яким закінчується поезія:

а) «Мені однаково, чи буду»;                     

б) «Однаковісінько мені»;

в) «Та не однаково мені»;                           

г) «Ох, не однаково мені».

9. Про кого поет у творі зазначає: «його замучили колись»?

а) Самого себе;                                             

б) одного з видатних історичних осіб;

в) борця за щасливе життя;                        

г) в’язня Сибіру.

10. За жанровою спрямованістю «Мені однаково, чи буду» Т. Шевченка — лірика:
а) філософська;   

б) пейзажна;   

в) інтимна;   

г)  громадянська.

11. Особливість римування у творі «Мені однаково, чи буду»:

а)  вільне;     б) перехресне;    в) кільцеве;    г) суміжне.

12. Осмислюючи зміст поезії «Мені однаково, чи  буду», з повним  правом  її

можна вважати:

а) дипломатичною угодою з майбутнім;      

б) ораторською промовою; 

в) полілогом;     

г)  зверненням-попередженням.

 

 

17.10.2022

Тарас Шевченко .Фольклорні мотиви поезії «Ой три шляхи широкії»

Є в історії світової культури особистості, чия велич визначається не тільки їх літературною спадщиною, а й всією сукупністю їхньої людської творчості та громадської діяльності, самою символічністю їхнього буття, яке прориває грані епох і завойовує безсмертя.

Сила впливу таких письменників, які стали не просто свідками, учасниками й літописцями історії, а й її творцями та героями, настільки велика, що її відчувають навіть люди, не досить обізнані з тією творчістю, бо для них існує вже сам життєвий, людський приклад таких письменників.

Новою ерою української літератури можна вважати творчість Т. Г. Шевченка. Він подивився очима селянина-кріпака на Україну, на Російську імперію. І цей погляд був шокуючим і справедливим. Уперше в літературі російської імперії панівним класам розказали всю правду: вони кайданами висять на руках країни, вони гальмують розвиток країни, вони є головним нещастям країни.

1.     Прослухайте поезію

 

https://www.youtube.com/watch?v=b389d7Bq_KI

2. Ідейно-художній аналіз поезії Т. Шевченка «Ой три шляхи широкії»

 

2.1. Історія написання.

Скільки хлопців залишали рідні домівки і вимушені були йти в солдати або на війну, яка розпалювалася в інтересах самодержавства. Скільки їх, вірних синів України, вже не поверталися додому, в якщо і приходили, то посивілими, згорбленими, хворими дідами!

Т. Шевченко сам був солдатом і тому знав всі труднощі цієї служби. Як важко і боляче розставалися молоді хлопці з родинами, не знаючи про те, що, можливо, вони і не повернуться до своїх родин.

Цей життєвий факт і покладений в основу цієї поезії письменника.

2.2. Тема: Відтворення трагічного становища життя на Україні, пов'язаного з тогочасним суспільним ладом.

2.3. Ідея: Засудження влади, яка руйнує щастя українців, чинить перешкоди повноцінному їх життю.

2.4. Основна думка: Немає радості, щастя в українських оселях, бо народ позбавлений волі.

2.5. Жанр: Громадянська лірика, зв'язок поезії з усною народною творчістю.

2.6. Композиція.

Експозиція: Брати розійшлися з України на чужину.

Зав'язка: Рідні брати насаджують дерева, кущ калини як обереги на випадок лиха, нещастя.

Кульмінація: Страждання матері, сестри, діточок, коханої, внаслідок цього висихають насаджені ними явори, ясени, тополя, калина.

Розв'язка: Не вертаються три брати, По світу блукають. А три шляхи широкії Терном заростають.

2.7. Поміркуйте:

• Чому шляхи у творі названо широкими?

• 3 чим пов'язано те, що брати вимушені були йти кожний своїм шляхом з України на чужину?

• Кого залишили брати у рідному краї? (Покинули стару матір. Той Жінку покинув, А той сестру. А найменший — Молоду дівчину)

• Що посадили рідні на згадку про своїх любих? (Посадила стара мати Три ясени в полі, А невістка посадила Високу тополю. Три Явори посадила Сестра при долині... А дівчина заручена — Червону Калину)

• Які образи-символи можна дослідити у творі?

• Про що свідчить, що дерева, калина поступово почали всихати?

• Як в родині сприймалося те, що брати не повертались?

• Як на ваш погляд, якою могла бути причина того, що рідні не дочекалися братів?

• У чому полягає трагізм даної поезії? Свою думку доведіть, посилаючись на зміст твору? (Плаче з діточками В нетопленій хаті. Сестра плаче, йде шукати Братів на чужину... А дівчину заручену Кладуть в домовину)

• Що мав на увазі Шевченко, зазначаючи: «А три шляхи широкії терном заростають»?

• Чи можна, на ваш погляд, цю поезію вважати за казку? Відповідь вмотивуйте.

• Яке значення у творі має магічне число три («Три шляхи», «три Ясени», «три явори», «три брати»)!

2.8. Художні особливості поезії.

• Метафори: «шляхи зійшлися», «калина зов'яла», «шляхи терном заростають»

• Епітети: «шлях широкий»

3.   Запишіть у зошит паспорт поезії

 

Домашнє завдання:

1.     Виразно читати поезію «Ой три шляхи широкії…»

2.    Виконати тести

1. Три шляхи широкії у творі:

А) переплелися між собою;                                    б) розбіглися хто-куди;

В) Докупи зійшлися;                                      Г) символізують щасливу долю народу.

2. Вирушивши у дорогу, брати покинули:

А) жінок;            б) Стару матір;           В) кохання;                г) сестру.

3. Найменший брат розлучився з:

А) Молодою дівчиною;           Б) рідною оселею;           в) старим батьком;

Г) дитиною.

4. Три ясені в полі були посаджені:

А) Матір'ю;           Б) коханою;           в) братами;           г) діточками.

5. Невістка посадила:

А) калину;            б) вербу;             в) березу;               г) Тополю.

6. Три явори сестра посадила:

А) біля річки;           б) навколо хати;          в) При долині;       Г) вздовж шляху широкого.

7. Червоною калиною можна милуватися завдяки:

А) доньці старшого брата;       б) синам середнього брата;      в) батькові братів; г) Зарученій дівчині.

8. Які дерева не прийнялися після того, як брати пішли з України
на чужину?

А) Клени;           б) Ясени;            В) дуби;              г) яблуні.

9. Шукати братів на чужину, плачучи, йде:

А) мати;             б) Сестра;                В) батько;                  г) доля людська.

10. Наприкінці твору три шляхи широкії:

А) змиті дощами;            б) Терном заростають;             В) тужать за братами;

Г) розруйновані і сльозами народними политі.

11. За братами плачуть їхні рідні:

А) стоячи біля широкого шляху;                    б) сидячи на лаві біля калини;                        в) припадаючи до ікони;                                 г) В нетопленій хаті.

12. Через страждання, викликані перебуванням братів на чужині «кла
дуть в домовину»:

А) діточок;        б) матір;            в) Заручену дівчину;            Г) сестру.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

13.10.2022

Урок: Тарас Шевченко. Філософська лірика. «Думи мої, думи мої…» (1847)

 

1. Пригадайте:

1. Т. Г. Шевченко народився (де і коли)… 2. Дитинство поета минуло в селі… 3. Брати і сестри Т. Г. Шевченка… 4. Поет залишився круглим сиротою, коли йому було … років. 5. У пана Енегельгардта Тарас служив… 6. Улюблене захоплення Т. Г. Шевченка… 7. Перша поетична збірка письменника називалася… 8. Заарештували поета за… 9. На засланні Т. Г. Шевченко перебував … років. 10. Помер Т. Г. Шевченко (де і коли)… 11. Перепоховання поета відбулося… 12. Коли й завдяки кому було викуплено письменника з кріпацтва? 13. Яким твором починався перший «Кобзар» майстра слова? 14. Як називався альбом малюнків, створений митцем? 15. Скільки часу Т. Г. Шевченко пробув у казематі? 16. Скільки творів містить цикл поезій «У казематі»? 17. Куди відправи-ли письменника на заслання? 18. Де похований Т. Г. Шевченко?

2. Теоретичний матеріал

Після арешту Т. Шевченка за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві його було ув'язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус. Після закінчення слідства поет «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений», засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати й малювати. Заборона писати й малювати найбільше обурила Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідно-го існування!»

З 1849 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847–1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо ненависним був сам дух солдафонства, що чавунною печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря.

Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої…» і була написана 1847 ро-ку під час його перебування в Орській фортеці. Сама назва поезії «Думи мої, думи мої…» побудована у формі звертання. «Думками» і «думами» Т. Шевченко називає свої вірші. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України (Із посібника).

3. Перегляньте відео

https://www.youtube.com/watch?v=mt4iYAAfN2E&ab_channel=%D0%98%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%91%D0%BE%D0%B9%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA

4. Тест

1. Хто говорив про Шевченка: «Він був сином мужика і став володарем в царстві духа…»?

А І. Франко.

Б М. Рильський.

В М. Коцюбинський.

2. У якому році Шевченка викупили з кріпацтва?

А 1836.

Б 1838.

В 1840.

Г 1841.

3. З ким зустрівся Шевченко в Л ітньому саду?

А І. Сошенком.

В К. Брюлловим.

Б В. Жуковським.

Г Є. Гребінкою.

4. Укажіть рік видання «Кобзаря».

А 1838.

Б 1840.

В 1842.

Г 1843.

5. «Думи мої, думи мої» Т. Шевченко написав у:

А Орській фортеці;

Б Переяславі;

В казематі;

Г Петербурзі.

6. Укажіть мотиви, які лягли в основу поезії «Думи мої, думи мої…»…

A гірка доля України;

Б становище України в світі;

B доля митця;

Г стосунки людини і природи.

7. Годину, у якій живе Т. Шевченко, він називає:

А відповідальною;

Б лихою;

В щасливою;

Г темною.

8. Річка, згадана в цьому творі:

А Дунай.

Б Каяла.

В Ворскла.

Г Дніпро.

9. Свої думи автор прагне привітати, як:

А великих гостей;

Б діток;

В миттєве щастя;

Г добру прикмету.

10. Жанр поезії Тараса Григоровича «Думи мої…»:

А інтимна;

Б пейзажна;

В громадянська;

Г філософська.

11. Укажіть, у якому місті Шевченко помер:

А у Каневі;

Б у Петербурзі;

В у Києві;

Г в Оренбурзі.

12. Дата перепоховання Т. Шевченка в Україні (м. Канів, Чернеча гора, за заповітом):

А 1 січня 1861 р.;

Б 22 травня 1861 р.;

В 9 березня 1861 р.;

Г 31 грудня 1861 р.

 

5. Перегляньте сучасний варіант поезії

 

Домашнє завдання

Ст. 37-41, конспект опрацьованого матеріалу запишіть в зошит,  вивчити вірш напам'ять.

 

10.10.2022

Запрошую вас на 4 онлайн урок згідно розкладу  (посилання вище)

Контрольна робота №1

Тести «Усна народна творчість»

І рівень  (4 б.)

                1.Укажіть, до якого виду народних пісень належить пісня «Ой під вишнею , під черешнею»:

а ) до родинно-побутових;

б) до історичних;

в) до козацьких;

г) до календарно-обрядових.

2.Якої пори відбуваються події  у пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють»?

а) нічної і місячної;

б) осінньої і ранньої;

в) зимової і зоряної;

г) літньої і вечірньої.

3. За яких умов коханий «жити перестане»(«Сонце низенько,вечір близенько»)?

а) потрапить у полон  до ворога;

б) батьки не дадуть йому згоди на одруження;

в) не застане свою дівчину;

г) дізнається , що дівчина вже одружилася.

4. Звідки летіла стріла , що влучила у вдовиного сина? (Балада «Ой летіла стріла»)

а) з гори;                          в) з синього моря;

б) з долини;                     г) з поля.

ІІ рівень (2 б.)

5.Установіть відповідність між художніми засобами народної поетики та прикладами.

1. Ой очі, очі, очі дівочі 

 2. Темні, як нічка, ясні, як день!             

3. Ви ж мені, очі, вік вкоротили              

4. Де ж ви навчились зводить людей?   

  А  порівняння

 Б  метафора

 В  риторичне запитання

Г  риторичне звертання 

Д  метаморфоза  

ІІІ рівень ( 6 б.)

Написати  міні – твір на одну із запропонованих тем:

1. «Значення пісенної спадщини народу в наш час».

2. «Пісні про кохання – один з найпоширеніших видів родинно – побутової поезії».

3. «Чому слід зберігати звичаї і традиції свого народу»

4. «Роль і місце балади в системі фольклорних жанрів»

 

06.10.2022

Дума  «Маруся  Богуславка».  Морально-етичні

проблеми  у  творі.  Проблема  вибору,  душевна  роздвоєність Марусі  Богуславки  між  любов’ю  до  рідної  землі  та становищем дружини турецького вельмож

1.     Пригадайте:

— Які жанри усної народної творчості вам відомі?

— Як фольклор пов’язаний з історичними подіями, життям українського народу?

— Кого і за що возвеличували народні творці у піснях, думах?

— Порівняйте думу і пісню як народні літературні жанри.

— Назвіть різновиди дум, наводячи відповідні приклади.

— Що вам відомо про виконавців дум? Якими ліричними інструментами користувалися кобзарі та лірники?

 

 

2.    У ХV–ХVІІ ст. турки і татари часто нападали на українські села та міста, грабували й палили їх. Старих людей та маленьких діток вони вбивали, а молодь забирали у полон і потім продавали в рабство.

Український народ героїчно боровся з поневолювачами. Особливо уславилися своєю мужністю козаки. Щоб попередити збройні напади ворога, вони нерідко перепливали Чорне море на кораблях (галерах) та великих човнах («чайках»). Досягнувши берегів Туреччини, палили її столицю Царгород, громили військо, знищували флот, розбивали в’язниці і визволяли полонених. Бувало, що хтось із козаків-месників сам потрапляв у полон до турків.

Полоненим козакам татарські і турецькі ватажки нерідко пропанували стати до них на службу, обіцяючи за це багатство і владу. Але мужні запорожці воліли краще вмерти від жорстоких тортур, аніж продатися ворогові. Зрада Батьківщини ганебна, а ганьба для козака була страшніша за катування й смерть.

Ця тема знайшла своє відображення і в «Думі про Марусю Богуславку».

3.      Історична основа твору.

Про історичну основу думи про Марусю Богуславку говорити складно, оскільки достовірних відомостей до нас не дійшло. Вважають, що образ Марусі Богуславки — головної героїні твору — це збірний образ, який не має конкретного історичного прототипу, хоч відомо, що іноді вродливі українські дівчата-полонянки, потурчившись, займали видні місця при дворах турецьких вельмож (наприклад, дружина Сулеймана І Роксоляна).

Бували випадки, коли дівчата-полонянки потрапляли в гарем, ставали дружинами турецьких багатіїв, навіть мали від них дітей. Та до кінця життя в глибині їхньої свідомості жеврів патріотичний вогник і не забувалася провина перед рідною Батьківщиною, не затухало почуття до рідного батьківського краю, рідної землі. Великі муки терпіли такі люди, часто це було трагедією їхнього життя. Ось в цій думі і розповідається про дівчину-полонянку «Марусю, попівну Богуславку», яка, потрапивши в полон, «потурчилась, побусурманилась для роскоші турецької, для лакомства нещасного» — стала дружиною багатого «пана турецького».

Запишіть у зошит:

Тема: відтворення часів боротьби українського народу з турками та тривалого перебування козаків у ворожому полоні, яким прагне допомогти Маруся Богуславка.

Ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.

Основна думка: скільки горя, поневірянь зазнав народ у боротьбі з загарбниками, тільки мужність, рішучість українців позбавить їх від ворожого гніту, приниження.

Жанр: народна дума невільницького циклу.

 

4.    Композиція. Запишіть у зошит

Вступ: розповідь про те, як козаки перебували в ув’язненні у пана турецького.

Основна частина: обіцяння Марусі звільнити запорожців з неволі після від’їзду турецького пана до мечеті.

Закінчення: Маруся дотрималася обіцянки — визволила козаків з неволі; відмова героїні тікати на рідну землю.

 

5.     Художні особливості думи. Запишіть у зошит

Епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води».

Метафора: «сльозами проливали».

Повтори: «…стояла темниця кам’яная»; «…козаки, ви, бідні невольники»; «Словами промовляли, Сльозами проливали»; «…дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка».

Риторичні оклики: «Козаки, ви, бідні невільники!», «Гей. Козаки, ви, бідні невільники!», «Як ти нам святий Великдень і сказала!», «Тільки города Богуслава не минайте!», «…Между мир хрещений!», «Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!».

Риторичне запитання: «Чи ви знаєте, Що в нашій землі Та й день затепера?»

 

6. Тестування. Запишіть у зошит (цифра і буква)

1. Біля якого моря відбуваються події у творі?

а) Каспійського;                                         б) Азовського;
в) Чорного;                                                  г) Аральського.

2. Скільки козаків в’язнів перебувало у темниці кам’яній?

а) Сімсот;                                                      б) п’ятсот;
в) багато;                                                       г) триста.

3. Звертаючись до ув’язнених запорожців, Маруся називає їх невільниками:

а) нещасними;                                           б) бідними;
в) виснаженими;                                       г) страждаючими.

4. З яким питанням звернулася героїня думи до полонених козаків?

а) «Чи ви знаєте, що в нашій землі та й день затепера?»
б) «Чим я могла б вам допомогти, рідненькі?»
в) «Чи їли, чи пили ви, братці милі?»
г) «Чи дотримуєтеся ви віри християнської?»

5. Богуславка була:

а) козачкою;                                               б) попівною;
в) царевною;                                              г) дочкою селянською.

6. Яким чином Маруся потрапила до кам’яної темниці, де були ув’язнені?

а) Припливла на човні через море;
б) пройшла таємною стежкою у горах;
в) переодягнувшись у турка охоронця;
г) пройшла, як дружина турецького пана.

7. Козаки називали Марусю Богуславку:

а) султаншею;                                            б) бранкою;
в) винахідливою;                                      г) панночкою.

8. Напередодні якого свята православних у творі відбуваються події?

а) Сорокового дня від Великодня;                           б) Сорока Святих;
в) Петра і Павла;                                                            г) Вербної неділі.

9. Скільки часу козаки перебували в ув’язненні?

а) Майже половину свого життя;                             б) тридцять три роки;
в) понад десятиріччя;                                                   г) чверть століття.

10. Що Маруся пообіцяла козакам, коли ві’дїде пан турецький?

а) Принести їжу;                                                   б) прочитати листа з України;
в) випустити їх на волю;                                     г) надати медичну допомогу.

11. Місто, в якому живуть батьки героїні твору:

а) Новогород;                                                          б) Київ;
в) Полтава;                                                               г) Богуслав.

12. Ув’язнені козаки вперше просили у Господа, щоб він:

а) надав їм мужності і терпіння;                                  б) визволив їх з неволі;
в) не забирав у них останньої надії на життя;
г) захистив народ український від страждань і поневірянь.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

Домашнє завдання

Дібрати матеріал до характеристики образу Марусі, підготуватися до дискусії «Маруся Богуславка: зрадниця чи патріотка рідної землі?».

 

03.10.2022

Запрошую вас 4 онлайн урок  (посилання вище)

Дума "Маруся Богуславка". Проблема вибору, душевна роздвоєність Марусі між любов'ю до рідної землі та становищем дружини турецького вельможі

29.09.2022

Творчість Галини Берізки

 

Познайомтеся з життєвом та творчим шляхом поетеси Гайворонщини

https://sites.google.com/site/hayvoron/galina-berizka

Домашнє завдання: виписати у зошит дві поезії, що найбільше сподобались 

26.09.2022

Запрошую вас на 4 онлайн-урок

22.09.2022

Тема уроку.  Пісні Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю…». Пісні, що стали народними

 

1.     ПРИГАДАЙТЕ:

·    Як створювалися українські історичні пісні? Про яких історичних осіб вам відомі пісні?

•      Яким чином життя народу було пов'язано з піснею?

•      Чому пісня з одною назвою має кілька варіантів? Наведіть при­клади.

•       Згадайте авторів літературних пісень. Чим вони вам запам'яталися?

 

Народні пісні є великим внеском України в загальнослов'янську й світову художню творчість. Незчисленне і розмаїте їх багатство. Вва­жають, що тільки записано цих творів понад двісті тисяч.

Творцями пісень були різні люди — селяни, ремісники, козаки, народні співці — лірники, кобзарі. Але народна пам'ять зберегла іме­на лише окремих, талановитих складачів. Такою була у XVII ст. на- півлегендарна українська поетеса Маруся Чурай.

 

        2. Прослухайте пісню «Віють вітри, віють буйні» (один варіант як поезія, інший як опера)

https://www.youtube.com/watch?v=MwmXZh6XHp4

https://www.youtube.com/watch?v=SVd1iK_ijHc

 

Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.

Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не за­буде».

Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. Поміркуйте і запишіть відгук у зошит:

•      Яких страждань зазнала героїня твору? З чим це пов'язано?

•       Охарактеризуйте внутрішній стан молодиці.

•      Чому в пісні порівнюється доля дівчини із самотньою билиною, що росте на полі?

•      Як, на ваш погляд, чи схожа доля героїні твору з долею його ав­торки? Свої міркування обґрунтуйте.

•      Чому героїня вважає, що її долі завидують люди?

•      Як ви вважаєте, чи чує «чорнобривий» свою милу? Висловіть свої припущення.

•       Що таке щастя? Які твори про пошуки героями щастя вам відо­мі (Б. Лепкий, «Цвіт щастя»; О. Стороженко, «Скарб»; І. Липа, «Близнята»)? Яким уявляє своє щастя молодиця?

 

Художні особливості твору.

      Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».

Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити». Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на по­лі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?».

Риторичний оклик: «Озовися!».

 

2.     Прослухайте пісню «Ой не ходи, Грицю»

Сучасний варіант

https://www.youtube.com/watch?v=ougG7JVg2Ec

Народний варіант

https://www.youtube.com/watch?v=ib34IRcOOxA

Тема: відтворення трагічної долі Гриця через його нерозділене кохання.

Ідея: возвеличення почуття кохання, які іноді внаслідок ревно­щів становить загрозу життю.

Основна думка: «Нехай же Гриць двох не кохає».

Жанр: драматична літературна пісня.

Обговорення змісту пісні. Поміркуйте і запишіть відгук у зошит:

·        Яким ви уявляєте Гриця? Чим саме, на ваш погляд, він подобався дівчатам?

·        Чому кохання стало загрозою для життя героя?

·        Як сама авторка характеризує свою героїню?

·        Яке покарання отримала героїня від своєї матінки?

·        Чи можна вчинок дівчини вважати злочинним? Відповідь вмоти­вуйте.

Художні особливості твору.

Риторичне запитання: «Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?» Епітети: «дівчина-чарівниченька», «темная хата».

Метафора: «прийшла п'ятниця».

Риторичний оклик: «Що через тебе мене мати била!»

Домашнє завдання:

Записати у зошит аналіз поезій
У підручнику ст.. 26 – виразно читати та вміти аналізувати поезії,
дати відповідь на 12 питань ст. 27 (усно)

 

 

 

19.09.2022

Маруся Чурай – легендарна поетеса з Полтави. Трагічна історія її життя. «Засвіт встали козаченьки»

 

 Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш, це — пісня, це — душа.

Її пісні — як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот.

Ліна Костенко

1. Пригадайте:

— Як створювалися українські історичні пісні? Про яких історичних осіб вам відомі пісні?

— Яким чином життя народу було пов’язано з піснею?

— Чому пісня з одною назвою має кілька варіантів? Наведіть приклади.

— Згадайте авторів літературних пісень. Чим вони вам запам’яталися?

— Як пісня впливає на внутрішній стан її виконавця і того, хто слухає цей шедевр мистецтва?

 

Народні пісні є великим внеском України в загальнослов’янську й світову художню творчість. Незчисленне і розмаїте їх багатство. Вважають, що тільки записано цих творів понад двісті тисяч.

Народні пісні породжувались подіями і явищами суспільного життя громадського побуту, боротьбою проти іноземних загарбників, національного і соціального гноблення та палкою любов’ю до вітчизни і ненавистю до експлуатації і насильства. Але хто знає, коли, ким і в якому вигляді було створено ту чи іншу пісню? Достовірно лише одне: творцями і носіями пісень були трудящі маси.

Саме завдяки колективності фольклорний твір набуває високої художності та ідейної глибини. Переходячи з уст в уста, пісня неминуче зазнавала змін, удосконалювалася. Творцями пісень були різні люди — селяни, ремісники, козаки, народні співці — лірники, кобзарі. Але народна пам’ять зберегла імена лише окремих, талановитих складачів. Такою була у ХVІІ ст. напівлегендарна українська поетеса Маруся Чурай.

 

Життя і творчість Марусі Чурай

МАРУСЯ ГОРДІЇВНА ЧУРАЙ (1625–1653)

21.07. — день пам’яті Марусі Чурай. Її життя і творчість оповиті «ореолом чарів і загадковості». Та все ж серед сучасних дослідників-фольклористів переважає думка, що така поетеса є реальною історичною постаттю в українській культурі. Народилася вона, ймовірно, у 1625 р. у родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Будинок їхній стояв на мальовничому березі Ворскли нібито недалеко від того місця, де в 1650 р. споруджено Хрестовоздвиженський монастир. Батько Марусі, зарубавши одного шляхтича, подався на Запорізьку Січ і там пристав до гетьмана Павлюка, з ним воював проти польської шляхти, потрапив у полон і був страчений 1638 р. у Варшаві. Після смерті Гордія його дружина Горпина залишилася вдвох з донькою. Народ оточив їх любов’ю і повагою. Цьому значною мірою сприяла і обдарованість Марусі, дівчини з чарівною зовнішністю й добрим серцем. Вона мала чудовий голос і майстерно виконувала пісні, які сама складала.

Портрет Марусі.

Чорні очі її горіли, як вогонь у кришталевій лампаді, обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка, а голос… Ах, що то був за голос! Такого солодкого і дзвінкого співу нечувано навіть від київських бурсаків. Невелика на зріст. Трохи худорлявенька, струнка, засмагле личко, густі чорні брови, довгі вії, коса до колін. За дівкою ходили всі хлопці, але серцю не накажеш — вона кохала Грицька Бобренка, сина хорунжого полтавського полку.

Гриць «високий, з русявими кучерями й карими очима» був під впливом своєї матері, яка й чути не хотіла про Марусю, а всім серцем прагнула мати за невістку племінницю полковника Мартина Пушкаря, дочку осавула Федора Вишняка Ганну (Галю).

А без Марусі свого життя не мислив козак Іван (Якович) Іскра (Іскренко). Іван був людиною мовчазною, похмурої вдачі й виняткової правдивості та благородства. Він палко і щиро любив Марусю, але не відкривав своїх почуттів, бо знав, що її серце належало іншому.

У 1648 р. Іван Іскра і Гриць Бобренко виступають з полком Богдана Хмельницького, щоб взяти участь у визвольній війні. Маруся складає пісню «Засвіт встали козаченьки». Чураївна пішла до Києва, щоб помолитися за коханого. Там складає пісню «Віють вітри, віють буйні». Маруся звертається до ворожки, не знайшовши спокою в молитвах, за порадою, але та обдурила дівчину. Згодом Маруся зустрічає Івана Іскру, запитує про Гриця, Іван розповів, що Гриць скорився волі матері і одружився з Галею Вишняк.

За переказами, після його зради Маруся дуже сумувала. Душевний стан Марусі після зради коханого дуже важкий, вона навіть вирішила отруїтися. Дівчина докоряє за зраду і водночас робить спробу розжалобити невірного коханого, запевняючи його, що не буде йому щастя з іншою.

Життя без коханого не мало для неї ніякого сенсу. У відчаї вона кинулась із греблі у Ворсклу, щоб покінчити з життям. Випадково Маруся була врятована Іваном Іскрою. Він витяг її з води, приніс додому і доглядав разом із старою Гарпиною Чураїхою.

Якось восени Маруся пішла на вечорниці до Меласі Барабаш, дочки полтавського старшини, щоб побачити Гриця. Вона там дійсно його побачила, але не одного, а з молодою дружиною. Ревнощі, ображене жіноче самолюбство, нещасливе кохання, нездійснення дівочої мрії — все разом завирувало в її душі і породило страшний план помсти.

Маруся була сильною, вольовою натурою. Зовні була чарівною, колишньою веселою Марусею і знову полонила Гриця. Ми не знаємо, чи Маруся запросила Гриця, чи може він сам напросився. Дівчина вважає свої дії справедливими, бо відплачує за зганьблену честь. Через темний ліс вночі йде до ворожки. Вона знову хоче позбавити себе життя, але отруту, яку дівчина приготувала собі, випив Гриць. Коли померлого Гриця принесли до церкви, туди прибігла сповнена відчаю Маруся. Вона кинулась до труни, цілувала небіжчика і, обливаючись сльозами, розповіла про свій злочин.

Марусю посадили до острогу. Незабаром відбувся суд, який установив їй вирок — смертну кару. Було це, очевидно, влітку 1652 р. Під час читання наказу Марусю врятував Іван Іскра. Він привіз від Богдана Хмельницького указ, за яким Марусі дарували життя. Іван, дізнавшись про засудження коханої, помчав до гетьмана і привіз від нього рятівний документ. Хто міг її судити за смерть Гриця? Тільки вона сама себе.

Як було насправді, сказати важко, бо жоден з дослідників не може покластися на історичні першоджерела. На цей час відомо 20 пісень, автором яких вважають Марусю Чурай, але цілком важливо, що їх набагато більше.

О. Шаховський говорить про смерть Марусі, зазначаючи, що дівчина після помилування недовго жила на світі і померла в каятті у 1653 р. Це перша версія. Згідно з другою після помилування зачахла, змарніла і помера від сухот (чахотки). За третьою версією було їй тяжко залишатися в Полтаві і вона пішла у світ, померла в якомусь російському монастирі.

Українська культура має досить підстав для того, щоб записати на своїх скрижалях ім’я легендарної дочки нашого народу, видатної поетеси, співачки і творця пісень Марини Гордіївни Чурай. Їй народна пам’ять приписує авторство багатьох пісень, популярних упродовж тривалого часу. («Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Летить галка через балку», «На городі верба рясна», «Чого ж вода каламутна», «Прилетіла зозуленька» та ін.).

Легендарна історія життя самої поетеси дала поштовх до творення нових літературних творів різних жанрів українськими митцями Г. Квіткою-Основ’яненком, Л. Боровиковським, С. Руданським, О. Кобилянською, В. Cамійленком, Л. Костенко та ін.

М. Стельмах про Марусю Чурай зазначав: «Судячи з пісень, які її приписуються, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловлюваного в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій…

 

2. Опрацювання програмових пісень Марусі Чурай

https://www.youtube.com/watch?v=lsz2nVicnCM&ab_channel=tatyanafish

 

Домашнє завдання

Вивчити напам’ять пісню М. Чурай «Засвіт встали козаченьки», зробити короткий конспект ст. 23-25 у підручнику, підготувати цікаві факти про життя Марусі Чурай.

15.09.2022

ПІСНІ ПРО БОРОТЬБУ ПРОТИ СОЦІАЛЬНОГО ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ГНІТУ („ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ“, „МАКСИМ КОЗАК ЗАЛІЗНЯК“)

М. Гоголь говорив: „Народні пісні для України — все: і поезія, й історія, і батьківська могила“. І це справді так. Це історія українського народу — воїна, що століттями бився, як лев, за свою свободу, за волю, за право на повноцінне життя. Особливе місце відведено історичним пісням. Головним героєм історичної пісні є козак. Ці твори пройняті патріотичним пафосом, ми захоплюємося героїзмом і мужністю козаків. І навпаки, у них засуджується зрадництво, боягузтво. Вивчаючи історичні пісні, ми глибше пізнаємо історію нашої Вітчизни.

 

1.      Аналіз історичної пісні „Ой морозе, морозенку“

Прослухайте пісню

Ця пісня стала улюбленою в народі. Записано її понад 40 варіантів. Образ Морозенка став узагальненим образом захисника Вітчизни.

Про Морозенка відомо небагато. Учені вважають, що це Нестор Морозенко (Станіслав Морозовицький) — військово-політичний діяч часів Хмельниччини, галицько-подільського шляхетського роду. Навчався в Краківському університеті. Був полковником реєстрового козацького війська, організатором військових дій на Поділлі. Проявив себе в битві під Пилявцями. Очолював кінноту у війську Б. Хмельницького під Збаражем. 1649 р. героїчно загинув у бою.

Більшість літературознавців уважають опоетизованого Морозенка узагальненим образом українського козака, хороброго й відважного воїна, що ввібрав найкращі риси козаків-патріотів, що мужньо боролися проти ворогів — турецько-татарських завойовників та польсько-шляхетського гніту.

ПОМІРКУЙТЕ:

· Хто такий Морозенко? Зачитайте цитату з твору.

· Чим він прославився?

· Якою була битва козаків з ворогом? Порівняйте їхні сили. Зачитайте, як про це сказано у творі.

· Як поводилися вороги з Морозенком? У чому виявилася жорстокість татар?

· Яких страждань зазнала Україна? Чому вона є уособленням українських матерів?

· З чим асоціюються татари? Зачитайте цитати з твору.

· Яка основна думка цього твору?

2.     Опрацювання твору „Чи не той то Хміль“

У пісні „Максим козак Залізняк“ описано найбільше піднесення гайдамацького руху на Правобережжі, що в історії називалося „Коліївщина“ (1768). Його очолив Максим Залізняк із містечка Медведівки на Чигиринщині. Проголосивши себе полковником, він зібрав у Холодному Яру загін повстанців і захопив Жаботин, жорстоко покаравши шляхту. А пізніше завоював низку міст: Смілу, Черкаси, Богуслав, Канів, Лисянку й підійшов до Умані — найбільшої фортеці польської шляхти на Правобережжі. Загін польського війська на чолі з І. Гонтою, який був висланий проти Залізняка, перейшов на бік повстанців. Проте російські та польські війська під командуванням полковника Гур'єва жорстоко придушили повстання, а керівників підступно захопили й жорстоко розправилися з ними. Залізняка катували і вислали в Сибір на довічну каторгу, а Івана Гонту стратили.

ПОМІРКУЙТЕ:

· Розкажіть про походження М. Залізняка.

· Чому Максим мав авторитет серед козаків? т Якою була військова підготовка повстанців?

· Що сприяло перемозі козацтва? т Як зустріли переможців у рідному краї?

· Покажіть на карті міста, згадані у творі. Чи існують вони тепер?

· Дайте характеристику Максиму Залізняку.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити напам'ять „Ой Морозе, Морозенку“.

Здійснювати ідейно-художній аналіз пісень, вивчених на уроці.

Підготувати повідомлення про Б. Хмельницького та У. Кармалюка.

 

12.09.2022

Чекаю вас на 4 онлайн уроці 

Для тих хто був відсутній:

Усна народна творчість як основа розвитку української літератури

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине...

 От де, люде, наша слава Слава України!

Т. Шевченко 

Усна народна творчість — це основа нашої безмежно багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. Використання вікового досвіду народу завжди допомагало нашим письменникам. Починаючи від Котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.

Фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. Усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. Вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.

Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію — думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його моральноетичні погляди, естетичні смаки.

Основний пафос дум — оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. Герої таких дум як "Втеча трьох братів із города Озова", "Отаман Максим Старий", "Іван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Олекса Попович" стали вже загальновідомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. Кобзарі співали ці думи в українських містах та селах, несучи людям звістку про подвиги, віщуючи про нові битви та події визвольної боротьби.

Історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним жанром. Історичні пісні були покликані зобразити страждання людей, коли палали міста та села України, коли молодих людей забирали в полон, а старих — нищили. Про це йдеться у таких відомих історичних піснях, як "Зажурилась Україна, бо нічим прожити", "За річкою вогні горять", "В Цариграді на риночку".

Сюжети нашої минувшини, оспіваних народних піснях та думах, невмирущі, вони вічні. Саме тому українські письменники намагалися використати їх для створення не тільки історичних, але й художніх творів. Завдяки їм віковий досвід народу й досі передається з уст в уста наступним поколінням.

Домашнє завдання

Опрацювати в підручнику матеріали до уроку,  зробити короткий конспект поданого матеріалу

08.09

Пісні про звитяжну боротьбу козаків з турецько-татарськими нападниками («Зажурилась Україна

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми пишем кров’ю на своїй землі.

Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем.

Ліна Костенко

 

На  минулому  уроці  мова йшла про художню літературу — один із видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова, мови.

А от у сиву давнину, коли люди ще не знали письма, існувала усна народна творчість — казки, легенди, загадки, прислів’я, приказки, пісні тощо. В них люди намагалися описати навколишню красу, прагнули передати дітям свої мрії та сподівання, моральні закони та правила співжиття, врешті-решт, вироблену віками життєву мудрість. Усну народну творчість називають ще англійським словом – фольклор.

Про це ми поговоримо сьогодні. Пригадаємо його основні ознаки, створимо колективно «асоціативний портрет» слова « фольклор».

 

Основні ознаки фольклору:     

Усність. Фольклорний твір побутує в усній, а не письмовій  формі — передається з уст в уста, від покоління до покоління. При цьому його текст набуває варіантів, колективно оброблюється, вдосконалюється. Звідси і постає термін  «усна народна творчість».

Імперсональність. Автор фольклорного твору — народ. Встановити, кому належить першотекст неможливо. Винятками є твори літературного походження      ( «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка, «Журба» Леоніда Глібова, «Виклик» Михайла Старицького). Окремі пісні («Засвіт встали козаченьки», «Грицю, Грицю, до роботи», «Віють вітри») приписують Марусі Чурай.

Поліваріантність. Фольклорний текст у різних місцевостях, у виконанні різних людей, може мати відмінності (зміщення послідовності рядків, наявність нових строф або відсутність відомих, інший виклад сюжетних колізій тощо). Найстаріша українська дума «Козак Голота» має 10 варіантів, серед яких і ті, що зображують двобій козака і татарина з елементами фантастики.

Зв'язок з історією, побутом, звичаями народу.

 

Серед  усіх видів українського фольклору найважливіше місце належить пісенній творчості.

З глибокої давнини дійшли до нас історичні пісні.  Вони складають значну групу українського фольклору. Саму ж назву «історичні пісні» вперше ввів в українську фольклористику Микола Гоголь.

Історичними піснями називають — ліро-епічні твори, що описують конкретні або типові історичні події, героями таких пісень стають реальні історичні особи або загальні образи, вчинки яких відповідають духу зображеної епохи. (Простіший варіант тлумачення історичних пісень - пісні, в яких зображено події минулого та видатні особи.)

Характерними рисами історичної пісні є:

-                 сюжетність; 

-                 насиченість розповідними елементами; 

-                 наявність ліричних відступів; 

-                 широке використання засобів художньої виразності, зокрема гіперболізації; 

-                 відсутність міфологічних образів; 

-                 головні герої — реальні люди, представники певної історичної епохи. 

Видатний письменник Олександр Довженко писав: «Який боєць не  знаходив для себе в українській пісні сили й завзяття, любові до народу, презирства до ворога і смерті? Виринають і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди – Байда-Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун, Богдан Хмельницький і славний Морозенко… і кличуть до бою за Батьківщину… Народ, якого позбавляли багатьох можливостей, у кривавій боротьбі вилив свою душу, свій поетичний геній в єдине, в що міг, – у безсмертну українську народну пісню».

 

Українські історичні пісні виникли в часи серйозних потрясінь, насамперед визвольних змагань. Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню, й водночас ліричну поезію — думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його морально-етичні норми, погляди, естетичні смаки.

Боротьба проти національного і соціального гноблення кристалізувала в народній душі риси, що були необхідними для виборювання волі у протистоянні з численними нападниками. Тому специфіка історичних пісень полягає не в точному (хронографічному) відтворенні подій, а в розкритті психологічних властивостей народних героїв, звеличенні їхніх внутрішніх достоїнств.

Герої історичних пісень завжди були носіями моральності, виразниками загальнонародних інтересів і сподівань. Вони всім корінням своїм міцно зв’язані з рідною землею. Незважаючи на багатолітні страждання в неволі, вони не забувають ані мови своєї, ані звичаїв, не втрачають надії на повернення.

На тихі води,

на ясні зорі,

у край веселий,

у мир хрещений,

в города християнські.

У історичних піснях про турецько-татарську неволю знайшли втілення кращі риси українського народу: любов до рідної землі, почуття власної гідності, стійкість. Зрадник, запроданець, за народною мораллю, був гірший за ворога-чужинця.

Ой кинувся козак Нечай

Від дому до дому

Та зложив же ляхів тисяч

З коней , як солому.

Повернувся козак Нечай

На лівеє плече,

А вже з ляшків , вражих синів,                                                                                 

Кров ріками тече.                                                                                                         

Отже, основна провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, опора загарбникам і поневолювачам. Тут не можна не помітити ознак світлого оптимізму, властивого народній творчості, навіть у тих творах, де описуються сумні й трагічні події.

 

Тематика історичних пісень дуже широка: розповідається в них і про татарські напади, і про турецьку неволю, і про запорозьких козаків, і про визвольну боротьбу в часи Хмельниччини, і про відважних ватажків, і про героїв нашого століття – січових стрільців та вояків УПА.

Саме з історичної пісні цілі покоління українців, що виростали в неволі, дізнавалися про своїх славних предків, усвідомлювали себе народом великим, багатожильним, спроможним вибороти свободу і незалежність.

 

10.Пісня «Зажурилась Україна»

 

«Зажурилась Україна…» – одна з найдавніших історичних пісень, у якій говориться про боротьбу українського народу проти грабіжницьких нападів турків і татар, висвітлені події козацької доби .

Сюжет  пісні доволі простий: турецький хан нападає на Україну, забирає у полон молодь і дітей. Але герой-козак сміливо звертається до хана, закликає його до бою. Відважні українські вояки беруть зброю, йдуть на хана та перемагають його. Ця пісня  наповнена  бойовим козацьким патріотизмом, відображає силу  духу і   героїзм воїнів під час татарських нападів. Але специфічною особливістю твору стає відсутність точних посилань на конкретні історичні події, історичних осіб. Пісня спрямована на передання атмосфери страждань народних і запеклої боротьби проти загарбників.

Ця пісня дає можливість усвідомити складність епохи, яка породила титанічні постаті Байди, Хмельницького, Сірка, Морозенка, Залізняка та ін. Пісня є своєрідним відгуком на спустошення України ординцями. Народнопоетичними засобами відтворено масштабність трагедії. Через метонімічний образ України персоніфікований і максимально наближений до понять «народ» і «люди» відтворюється пригнічений внутрішній стан українського населення, незахищеного від південної навали. Із цієї психологічної ситуації існувало два виходи: або змиритися, або виробити в собі лицарський характер, необхідний для самозахисту. Українці, мобілізувавшись, віддали перевагу боротьбі.

Тема пісні – захист Вітчизни, її теперішнього і майбутнього. Показ страждань українського народу від нападів турецько-татарських орд. У пісні протиставляються Україна і орда, яка хоче її знищити. Україну народ змальовує «журливими» фарбами, бо орда чинить ганебний розбій: «витоптала кіньми маленькії діти», забрала до полону українців, повиганяла з хат селян. Таку картину ми бачимо у перших двох строфах. Наступні рядки пісні звучать урочисто, піднесено. Народ закликає своїх синів боронити волю, радить взяти до рук шаблю та йти воювати. Успіх у боротьбі буде забезпечений, якщо козаки і бурлаки об’єднаються:

Ой козак до ружини,

Бурлака до дрюка:

Оце ж тобі, вражий турчин,

З душею розлука.

У цих рядках виражена ідея пісні - заклик до мирного населення єднатися з козацьким військом для захисту рідних земель.

Основна думка твору: лише одностайні дії всього народу можуть врятувати країну від зруйнування.

 

 Домашнє завдання

Опрацювати в підручнику матеріали до уроку ст. 12-15 , виконати домашнє завдання на ст. 15

05.09

8В клас, чекаю на вас на 4 уроці  о 11.30. 

Посилання вище. До зустрічі)